Частина 4. План «Привид»

Слова в слухавці застигли в голові Макса крижаними кристалами. Поплічники Вікторії-Луїзи мали свого «крота» прямо в лікарні. Це означало, що Аня не була в безпеці навіть за зачиненими дверима реанімації. Кожен лікар, кожен медбрат чи прибиральник тепер викликав підозру.

Макс повернувся до Артема. Хлопець помітив, як змінилося обличчя капітана, і в його очах знову спалахнув жах.

— Що сталося, Максе? Хто дзвонив? — Артем схопив його за лікті.

Макс повів Артема в глухий кут коридору, біля пожежного виходу, де нікого не було. Короткими, чіткими фразами він переказав суть ультиматуму. Артем безсило притулився спиною до стіни, його обличчя стало білішим за лікарняне простирадло.

— Вони вимкнуть апарат... Боже, вони її вб'ють, — прошепотів він, закриваючи очі. — Що нам робити? Випустити Вікторію? Віддати їм цей клятий код?

— Ні, — жорстко відрізав Макс. — Якщо ми віддамо їм Вікторію і код, вони все одно приберуть Аню як свідка. І нас теж. Систему «Vanguard» не цікавлять живі свідки. Нам потрібен інший план. План, який виведе Аню з-під удару раз і назавжди.

Раптом наприкінці коридору почувся впевнений, важкий стукіт дорогих туфель. До них швидким кроком наближався високий, ставний чоловік років п'ятдесяти в ідеально скроєному темному пальті. Його обличчя було суворим, а в сивих скронях читався величезний життєвий досвід.

— Дядя Віктор? — Артем здивовано підвівся.

Це був рідний брат їхнього батька — Віктор Коваль. Багато років тому він емігрував до Швейцарії, де заснував успішну приватну клініку нейрохірургії та мав серйозні зв'язки у європейських медичних колах. Батько Ані та Артема тримав з ним зв'язок, але діти бачили дядька рідко. Почувши від Олексія Петровича про нічний напад на дачу, Віктор першим же рейсом вилетів в Україну, а дізнавшись про аварію прямо в аеропорту, найняв приватний вертоліт до лікарні.

— Я все знаю, — коротко сказав Віктор, міцно обійнявши Артема за плечі, а потім повернувся до Макса, продемонструвавши свій швейцарський дипломатичний паспорт та документи міжнародної медичної евакуації. — Аню потрібно негайно забирати звідси. Мої люди вже розгортають реанімаційний літак в аеропорту. У моїй клініці в Цюриху найкраще обладнання для виведення з такої коми. Але головне — там її не дістануть ці виродки.

— Це неможливо, пане Вікторе, — похитав головою Макс. — Вони контролюють лікарню. Щойно ми спробуємо вивезти її з палати, їхній «кріт» подасть сигнал, і апарат ШВЛ вимкнуть прямо під час транспортування. Або влаштують ще один напад дорогою до літака.

Віктор звузив очі, його погляд став холодним і розважливим, як у справжнього хірурга перед важким надрізом.

— Значить, вони не повинні знати, що ми її вивозимо, — тихо сказав дядько. — Для всього світу, для преси, для лікарняних звітів і, головне, для спільників Вікторії... Аня має померти.

В коридорі повисла важка, гробова тиша. Артем здригнувся від цих слів, але Макс миттєво зрозумів геніальність і жорстокість цього плану.

— Оголосити про смерть... — прошепотів Макс, аналізуючи ризики. — Так. Це змусить їх згорнути спостереження. Вони вирішать, що виконали свою помсту, і втратять пильність. А ми тим часом вивеземо її під виглядом іншого пацієнта чи в закритому боксі.

— Саме так, — кивнув Віктор. — У мене є зв'язки з головним лікарем цієї лікарні, ми разом навчалися. Він допоможе оформити підробне свідоцтво про смерть для внутрішньої системи. Офіційно ми оголосимо, що серце дівчини не витримало набряку мозку о 14:15. Ми пустимо чутку через прес-службу. Артеме, тобі доведеться зіграти найважчу роль у своєму житті. Тобі доведеться ридати перед камерами журналістів і приймати співчуття. Ворог буде дивитися на тебе. Вони мають повірити кожній твоїй сльозі.

Артем подивився крізь скло реанімаційної палати на сестру. Вона лежала в купі дротів, датчики монотонно пищали, відраховуючи секунди її штучного сну. Хлопець стиснув кулаки так сильно, що нігті вп'ялися в долоні.

— Я зроблю все, — твердо сказав Артем, витираючи залишки справжніх сльози. — Якщо це врятує їй життя — я зіграю цю виставу.

— Добре, — Макс дістав свій планшет. — Я підключаю свій відділ. Ми зробимо цифрове вкидання інформації в кримінальні хроніки міста. За десять хвилин новина про смерть Ані Коваль з'явиться на всіх інформаційних порталах. Пане Вікторе, готуйте закритий медичний бокс для евакуації через підземний паркінг. Операція «Привид» починається.