Глава 3. Ціна помсти

Частина 1. Сліпий поворот і п'ять кіл пекла

Минуло три тижні з моменту штурму на дачі. Життя родини Ковалів нібито почало повертатися у звичне, мирне русло, але це була лише ілюзія спокою. Вікторія Воронова перебувала в слідчому ізоляторі під посиленою охороною, відмовляючись іти на співпрацю зі слідством. Артем важко переживав зраду: він замкнувся в собі, майже не виходив зі своєї кімнати і годинами дивився в одну точку, намагаючись змиритися з тим, що його кохання було лише частиною цинічного шпигунського плану.

Аня, навпаки, повністю занурилася в роботу. Для неї аналітика даних стала своєрідною терапією, способом утекти від важких думок та нічних кошмарів, у яких їй досі ввижався крижаний погляд Луїзи.

Того вівторка ранок був туманним і сирим. Осінній дрібний дощ зробив асфальт слизьким, мов скло. Аня сіла за кермо своєї старенької «Тойоти», зробила ковток гарячої кави з термокухля і ввімкнула радіо. На душі було якось дивно неспокійно. Серце стискалося від безпідставного передчуття біди, але дівчина списала це на звичайну втому від недосипу.

Вона виїхала на головне міське шосе. Дорога вела через затяжний мостовий перехід, а потім круто повертала праворуч, минаючи промислову зону. Машин було небагато. Аня рухалася в правому ряду, тримаючи стабільну швидкість шістдесят кілометрів на годину.

Раптом у дзеркалі заднього виду блимнули важкі ксенонові фари. Величезна багатотонна вантажівка-фура з брудним синім тентом з’явилася нізвідки. Вона летіла на шаленій швидкості, ігноруючи всі правила дорожнього руху.

Аня насупилася й притиснулася ближче до узбіччя, звільняючи смугу для обгону.

— Куди ти летиш, придурок? — пробурмотіла вона собі під ніс.

Але вантажівка навіть не думала об’їжджати її. Навпаки, важкий залізний бампер махини стрімко наближався до задньої частини «Тойоти». За секунду до катастрофи Аня встигла помітити крізь лобове скло фури водія — чоловіка в чорній кепці та темних окулярах, незважаючи на похмуру погоду. На його обличчі не було ні паніки, ні спроби загальмувати. Тільки холодна, залізна рішучість.

Це був не нещасний випадок. Це був замах.

Оглушливий удар неймовірної сили струсонув маленьку машину. Звук скреготу металу та вибуху заднього скла розірвав ранкову тишу. Голова Ані різко сіпнулася назад, хлистовий удар відгукнувся гострим болем у шиї. «Тойоту», яка важила в кілька разів менше за фуру, миттєво втратила зчеплення з дорогою.

Машину закрутило. Один раз. Світ за вікном перетворився на шалений калейдоскоп із сірого асфальту, брудного неба та спалахів фар інших автомобілів. Аня з усієї сили тиснула на гальма, але колеса просто ковзали по мокрій трасі.

Другий оберт. Машину винесло на зустрічну смугу. Скрегіт шин об асфальт переріс у дикий вереск. Повз лобове скло з гудками пролетіла якась легковушка, дивом не протаранивши Аню в бік.

Третій оберт. Центробіжна сила була такою потужною, що руки дівчини зірвалися з керма. Її кидало по салону, попри пристебнутий пасок безпеки. У голові пульсувала лише одна думка:«Це кінець. Вони прийшли по мене».

Четвертий оберт. «Тойота» боком ударилася об металевий відбійник. Залізна конструкція не витримала ваги і зі скреготом зім’ялася, вистрілюючи болтами. Машину підкинуло в повітря, перевертаючи навколо своєї осі.

П'ятий, фінальний оберт стався вже в повітрі, за межами траси. Автомобіль повністю втратив контроль і на величезній швидкості полетів униз, у глибокий, порослий деревами та камінням кювет.

Удар об землю був нищівним. Машина впала на дах, метал зім'явся, мов пивна бляшанка. Стійки кузова прогнулися всередину, затискаючи Аню в залізну пастку. Останнє, що зафіксувала її свідомість перед тим, як зануритися в абсолютну, глуху темряву — це різкий запах бензину, шипіння гарячого радіора і тонка цівка гарячої крові, що стікала по її обличчю, заливаючи очі.