V - Перед падінням.

 "Як і було сказано, тебе згубить не друг, не коханець, а саме сила. Та сила...яка руйнує.."

  - Вже багато років нічого крім проклять, нічого бо...

  - Вибачте, мабуть я натрапила на Вас. Якось випадково вийшло. Мені навіть здалося, що ми бачилися.

Чи чоловік надто цікавився цим парком, чи зараз він її потягне, а пізніше. Нічого "не трапиться". 

Ховаючи медальйон, він промовив : 

  - Ти гадаєш, ти права. Цього тобі не подолати. Ти повинна усвідомити, адже саме земля тебе і за...

  - Не підходьте !

 Такий тихий парк. Перед тим самим світанком.

 Стефан мовчав. "Якщо б не був такий гордий, то вибачився би певна річь."

 Знову. Знову.

  - Куди ми підемо?

 Схоже вони заблукали у власній темряві. За ними спостерігали.

Можливо. Чи можливо не далеко хтось був ?

 Чужинець непомітний та бридкий.

  - Нумо може зробиш це?

 Кулак Стефана розтиснувся, але з брата він очей не спускав.

  - Не треба.

 Деймон стисло усміхнувся.

  - Бонні, Бонні мене покарала. Я певен, а може вона це не навмисно, може просто вона тупа.

 Напевно, якщо б Деймон подивився у дзеркало. Йому б було бридко.

 Щось навкруги немов змінювало її очі. Небо темнішало, а у дівчини перехопило подих.

 "Треба щось робити."

 Навіювання вампірки не зробило лиха, але зараз... Заважало.

 "Я вважала у нас з тобою може бути все відверто, ведверта розмова? Так?"

Думки розбігалися від паніки, від того незрозумілого страху.

 "Стефан, перстень, кіпарис."

 Великі вампірські зуби все ближче і ближче.

  - Тобі задурили голову, Деймон подивись! Зупинись та розирнись довкола, ти ж теж відчув! Щось відбулося...

 Він сердито посмінувся.

  - Ви думали, що я не додумався!? Звісно, звісно вирішли погуляти під місяцем.

  - То й що? Збираєшься ще кілька смертних... Вбити? -

дівчина шмигнула носом, руда продовжувала ввідалятися.

"Мені потрібна концентрація, мені нічого не лишилося. Він мене знищить, а Кетрін буде задоволена. Мабуть, Кетрін ще не жива."

 Так, але Кетрін дійсно не дурна. Руда пригадала, що Кетрін бачила. Але чи помилилася ?

 Кажуть, кілок може вбити гібрида. Так, навіть якщо у тілі нема вампірячої крові  та прокляття, але це брехня. Декілька разів вона перевіряла, чи спрацює закляття? Адже, вона хотіла допомогти. Звісно, відьомські штучки це не її. Усі ті слова, уся та жага, та ненависть. Кажуть... Кажуть...

вампіри не відчувають. Тінь, темна тінь не віщувала нічого доброго.

 *****

 Одразу треба здогадатися, що Стефан нічого не зробить. Він не волів діяти. Чому? Можливо, помітив Кетрін?

 Розчарування зростало, як і злість Деймона. Бо він не вірив.

  - Ти знала. Бон-Бон збрехала, коли обіцяла "подумати" й знайти якийсь спосіб. Ти теж... Нічого не зробила, а ти ж могла пошукати - він прикрив очі.

  - Я просив  - хвилини минали, а він ще не кинувся на неї.

 Руда шепотіла, губи тремтіли, коли вона відвернулася. Ні, не для втечі.

 "Паркер, ну ж бо мені потрібно декілька хвилин."

 Міцно тримаючи шавлію у руках, вона відчула злість, а не страх. Певно, він не відповість. Відьма завжди казала, що ляльок треба робити лише зі старого листя, амбри. Зараз не було часу, тож вона відкинула думки про Бонні.

 Десь у полі промайнув чужинець, той самий "парківський дивак". Звичайно, той що мав на руці ініціали.

  - Що ж ти промовляєш свої "завчені" заклинання, не виходить? Кричи, руда.

 Нічого не розуміючи, Деймон відсторонився, поки Стефан щось горлав вона відкрила маленьку річь та заплющила очі, вода перетворилась на зілля. Головне - концентрація.

 Поштовхом збивши її з ніг, вампір усміхаючись ухопив її за шию та жбурнув у каміння біля могили.

 Від одного удару вона ухилилася, але не від іншого... Певно, вампір хотів скрутити їй шию, АЛЕ спіткнувся. Вдаривши її о землю, зупинився. Ніхто з них не хотів побачити, ніхто так і не примітив той силуєт, тільки дівчина. У той момент, коли Стефан став їм на заваді, магія спрацювала та шавлія ледь-ледь загорілася.

  - Цікаво, як я зміг побачити Кетрін? Ти спостерігала за нею, хіба ні?

 "Ні, просто тріснула та дебільна діжка."

Хрипко та голосно.

  - Ах ти ляр...

  - Припини це, Деймоне.

  - Думала підлаштувати підступ, а от я ні. Тому що, знаєш хто тут прорахувався? Стефан, розповів мені про деякі пророцтва, це дивно, так дивно...Кажуть якщо...