IV - Промовка не про вовка.

Той хто несе зло? Безневинний?

Може бути, що зло не людина? Іноді людина невинна, а якщо ж зло перетворити на кару, саме на справжнє зло? Бо може ще ніхто не розуміє, що його несуть не гібриди? 

 Містік Фоллз мовчав. Він розумів, що диявол десь поблизу.

Стефан!! Ти ж не кохаєш її? Будь ласка скажи, відповідай, що ти не закохався у Кетрін!? Треба їй відповісти. Все сказати. Але не усі думки, то правда.

 Коли гібрид відчуває падіння його сила слабшає, бо насправді у деяких вона вивільняється, а потім, так вона зникає. Вже коли це стається, вже тоді земля не здригнеться... О ні, сконають лишень небеса. Очі наповняться сльозами, а пекло, воно може подарувати Кадів меч. Або може бути уся основа людського помре?

 Той самий Містік Фоллс, в якому вони повернулися. Джеремі, Клаус Майклсон (про якого ходили легенди, ніби "демон", ніби якийсь "перевертень") та Донован. Зараз земля крижаніла, немов завмирала від жаху.

Вечір.

  - Ти, напевно, не знаєш, що наше місто не приносить користі. Вже багато років нічого крім проклять, нічого бо... 

  - Вибачте, мабуть я налетіла на Вас. Якось випадково вийшло...

 Чи чоловік надто цікавився цим парком, чи зараз він її потягне, а пізніше. Нічого "не трапиться". Ховаючи медальйон, він промовив :

  - Ти гадаєш, ти права. Цього тобі не подолати. Ти повина усвідомити, адже саме земля тебе і за...

  - Не підходьте!

 Не надто гучний вереск. Такий тихий парк.

 За 20 хвилин до парку та кладовища.

 Стефан намагався не занурюватись у пітьму, але... цей солодкий напій ніяк не йшов з голови. Думки не припинялися, тому на мить Стефан забув де він. Було схоже, що його турбує факт,  факт відсторонення. Дівчина не правильно його зрозуміла, адже почуття до Елейни були спаленими. Він думав, що у Нього залишалося? 

 Якщо б Кетрін йому не наснилася, якби Деймон не спровокував сварку з тими костюмами. Стефан би пішов на вечірку, тоді б вона його не відштовхнула. Було б значно краще..якби він пішов. Згадалося... як склянка розлетілася, а вона пішла. Він нічого не зробив, гібрид просто стояв. Вибір, як і вчинки, приносять біль.

 - Ти слухаєш ? Це не стосується наших минулих справ, а може вона щось дізналася? 

 "Щось нове"

Деймон постукав по макітрі брата.

  - Агов! Напевно ми щось упустили з виду.

 Стефан Сальваторе з розпачем подивився на брата :

  - Ні, гадина перемогла. Ми це обговорювали. Вона затіяла довгу гру, а тепер одержала повну владу над нами.

  - Що?

 Перед світанком.

  - Мені прикро, дивлячись на тебе, чути власне сердце - дівчина відпустила його руку. Доля секунди, ще одна.

 Гібрид знаходився далеченько, надто далеченько цей дурник так і не почув.

 А вона була там, де постійно був Деймон.

 Вона сміялася.

  - Підманула. Деймон я тебе дійсно, вибач...

 Кетрін та її хихотіння. Диявол вештався цими околицями, якби ж не мертві руки міс Пірс.

 У той самий момент... Стефан підхопив дівчину, а мелодія не спинялася. Мобілка надривался : 

Деймон дзвоне! Любий маленький брате, відповідай. Нумо давай!

 Ти Не Скривдишь Мене, Стефане?

 Слова повторялися. "Ти прийшов, ти ж прийшов, щоб (не) скривдити мене? Ти ж прийшов, шоб зберегти".

 Ким він був? Ким гібрид був, вже не вампір, навіть не різник.

  - Я повинен приглянути за тобою, я не зашкоджу.

 "Якщо б не був такий гордий, то вибачився би певна річь."

 Знову. Знову.

  - Куди ми підемо? 

 Схоже вони заблукали у власній темряві. За ними спостерігали.