I - Біля тебе.

 Він хотів знов відчути її погляд. Він забажав знову поцілувати її. Темне волосся впало на очі, він став на коліна біля дівчини.

  - Я лише подумав, як було б добре, якщо б ти мені відповіла. Тільки поворушись, тоді я знатиму...

 Майбутня наречена не ворухнулася. А десь там далеченько чоловік промовив :

  - Цікаво, коли вона прокинеться ? Щодо тебе, можешь не турбуватися, я знатиму, коли щось станеться.

 Хмикнути їй не дозволила його сила, а ще звісно виховання. З рота вилетіли слова :

  - Але ти нічого не зробиш ? В разі чого?

 На це він лише відповів :

  - Ця помада тобі не личить. Я гадав, що очікування наповнить мене єнтузіазмом, але ні, зараз така важлива мить, а я нічого не відчуваю.

  - Ти сам собі даси раду. Слухай, може ніяких ємоцій не виникло, бо ти простий психопат? Будь ласка, викинь свій план з голови та зникни вже.

 Паркер посміявся, він не довіряв тобі. Може требу було згадати, що Паркер ніколи нікого не слухав.

  - Думав, це тебе зацікавить.

 Темна голова схилилася, ще кілька ковтків віскі. Він хотів...

Й це слово добивало його, закопувало його у власне пекло.

 Гілберт так само мовчки лежала у труні, але от тільки ніхто з вампірів не помітив, що на її скроні у волоссі з'явилася незвідки шпилька. Дуже знайома шпилька для волосся. Хоч би один її поцілунок, така рідна, така бажана її посмішка. Їм був потрібен маленький шанс. Дійсно, це все, що було потрібно. Переграти Кетрін не було можливості : Скоріш за все, скоро дехто взнає про прокляття. Чутки, як і проблеми громадян, швидко розповсюджувалися по домівкам. Іноді здавалося, що Містік - Фоллз притягує до себе все, абсолютно все погане. Прокляття єретиків, перевертні. Розверзнуте пекло? А чому б і так!

 Місяць добігав кінця. Один..Другий.. Елейна не прокидалася, днями Деймон був з нею, а ночами докучав Бонні. Чи був він сумним?

 Без сумніву, але час йшов й брату подобалось спостерігати, як оживає Стефан. Хоч той й ніколи не любив вечірки, але все одно...ходив. Місяць добігав кінця, обіцянки твої без кінця. 

  - Дивіться, у нас тут ретро-диски. А ще й Пол Маккартні...

 Стефан був задумливим, чи так йому гадалось? Розмова не стихала, але насправді... Буває, що у житті немає чогось більшого... Більшого за кохання чи за пристрасть? А може немає нічого важливішого за саме життя? Хоча іноді дружба... Не такий вже й подарунок... Насамперед це тягар.