3 Миколай

      Вже     було     майже    свято.     Але    я   особливо    не  переймався.     Діти,   частини земної   кулі   за   яку  відпрвідала   моя    родина    перестали  писати    мені    саме   на шосте     грудня    здебільшого   сімнадцятого,     вісімнадцятого.      Та й    всі     листи    мали    один    зміст,    змінювалися    лише    назви     іграшок.    А   от    ті   листи     де    діти   просили,  здоров’я   для  себе   чи     рідних       мені   приносили    особисто,       а   ще   у   нас   були  особливі    листи  з  печатками   від   наших       помічників   із   землі.   Такі      листи   мені  приносили  особисто     і   попереднє    не        відкривали.  Я   був   здивований     отримати   такого   листа,  по-перше,    таких   листів   мені    вже       років   сто  не приносили,   по-друге,   його  зміст     просто     привів   мене  в    ступор,    а    я      думав,   що   здивувати    мене    просто   нічим.

    І    ось   я   сидів  у   гостьовій       спальні    де  спала    авторка   того     листа  та   перечитував    його   вже   не    знаю   який   раз:

            " Дорогий   Миколай.

     Я     вже   занадто   доросла,    щоб    у    тебе   вірити,  але  занадто    наївна,   щоб   не   вірити.      Та   й     прабабуся  просила    тобі    написати,  а   з    почуття   вени   перед   нею    я        не    змогла   б    її   ослухатися.       У    мене  все   є,     але   немає   лише    чоловіка.    Можливо   ти    допоміг  би    мені   знайти  ідеального    для    мене  чоловіка.      Ну   такого,  щоб  перетворив    моє   життя   у    казку.     Ну    такого,   як   ти.       Доброго.    Чарівного.    Мого   особистого   Миколая."

     Мене   багато    чого    просили,      навіть   вилікувати  улюбленого   кота,      а   от    взяти    заміж      ще     ніхто.   А    саме      страшне,      що    я     не    знав,    як    на   мене,    подіє   сила    тієї  печатки     на     листі.  Вона   вже   й   так    перенесла    її    сюди.   І    от    я    дивлюся     на       це     чудо     і    вона    мені    вже     подобається,       а      це     означає,    що   чарівні   сили    вже     діють.       Вона     мені     вже      здається      гарною,      а     ще    хвилину   тому    просто   симпатичною.      Мені    лише   сімсот    років.   І   я     ще   не замислювався    про   одруження.     Мій   тато   одружився   у    більш  старшому       віці.  Та   по  наших   мірками       я    ще   зовсім    молодий   для      шлюбу.    Але   достатньо  зрілий,       щоб     взяти   частину    обов’язків    батька    на    себе.       Я    знав,     що     буде      не   легко      і   доведеться    виконувати   дивні  побажання,   але    не  такі ж.    Ото   мама    подивується.    Коли    я   виконаю   це  прохання      і    приведу   в    дім     невістку.     А    не    виконати,    я    не   можу.    Самому    смішно     від     тих     думок.     Так,    спочатку  потрібно    дізнатися    звідки   у     неї    та       печатка    взагалі   взялася.