Розділ 4. Корпоратив та справжня місія

Розділ 4. Корпоратив та справжня місія

Наступні два дні пролетіли, як одна година. Друзі таки витягли його на корпоратив. Гарний ресторан, смачна кухня, вишукана публіка... Але чомусь Сергій почувався незатишно. Усі з дружинами, чи коханими, а він холостяк, якому заздрісно до чужого щастя.

Музика гупала, хтось танцював, хтось жваво спілкувався з друзями, тільки Сергій сидів, втупившись у свою тарілку.

– Санто, чого ти такий кислий? То через проєкт? – запитав друг.

– Мій проєкт може врятувати тільки диво, – зажурено відповів Сергій.

– Так ти ж Санта, чи ні?! – почув він жіночий голос. – Ти ж сам маєш ті дива робити. От і роби!

Освітлення зникло та посеред ресторану з’явився чоловік у костюмі Санта Клауса. Були якісь слова, конкурси, але Сергій був далекий від того. Він прокручував у голові слова «Ти ж сам маєш ті дива робити».

– Точно! – вигукнув сам до себе Сергій, підірвався з місця та пішов до чоловіка, який проводив конкурси.

– Агов, ти ще тут довго? – поставив Сергій пряме питання чоловіку у костюмі.

– Ні, це останній конкурс.

– Чудово! У мене є одна адреса. Я тобі заплачу, треба відвезти подарунки! – гарячково говорив Сергій, радіючи своїй ідеї.

– Вибач, але ні, – відповів чоловік, розбиваючи усі плани Сергія.

– Та я добре заплачу. Розумієш, є одна родина, якій терміново необхідно зробити диво!

– Ні. Бо в мене є моя родина. Ні за які гроші не погоджуся. Я маю бути з ними, – пояснив чоловік. – У мене два сини. Я обіцяв їм, що на свята буду вдома. Вибач.

Сергій був готовий пообіцяти ще багато чого, але аргумент чоловіка про родину, перебив усі його ідеї.

– Але якщо хочеш, то я тобі можу дати костюм, а ти сам за тою адресою поїдь та створи диво, – запропонував чоловік у костюмі.

– Я? – здивувався Сергій. – Та я ніколи такого не робив.

– Повір, ти можеш набагато більше, ніж думаєш, – мовив чоловік. – Ніколи не пізно робити дива!