Розділ 1. Підступний дедлайн та незвичний збіг обставин

Лист до Санти

Розділ 1. Підступний дедлайн та незвичний збіг обставин

Сергій вийшов з офісу лихий, наче дідько. Це ж треба було отак запороти проєкт!

– Ледарі! Нездари! Нічого не можуть зробити! – злився чоловік. На носі дедлайн з реклами новорічного благодійного аукціону, а його працівники сьогодні представили чотири проєкти, які не те що його не вразили, а розбурхали у ньому дракона! Жодної гідної ідеї! Одна ідея наче «злизана» з реклами Кока-Коли, друга реклама, ніби реклама діамантових виробів, третя рекламує з усіх боків доньку головного бухгалтера фірми, а четверта взагалі ні про що.

– Усіх звільню, до бісової матері! Усіх! От що мені людям показати? Аукціон вже незабаром, ще банери, листівки треба робити, а в нього не те що картинки – ідеї немає!

– Санто! Санто! – почув Сергій тонкий дитячий голосок та озирнувся.

Чоловік реагував на це слово, бо мав прізвище Сантенко. Ще за шкільних часів його всі Сантою почали називати, от і прилипло те прізвисько. Усі друзі його Сантою і кликали. Але щоб малий якийсь посеред вулиці до нього так звертався – це було вперше. Сергій озирнувся довкола в очікуванні конфеті та вигуків «Розіграш!», але так нікого і не помітив.

– Цього року я вирішив особисто листа віддати, – лепетав малий. – Минулого року не повністю моє бажання здійснилося, ти тільки Ілонці нові чобітки приніс та мені цукерки замість конструктора, але то моя провина. То я вазу розбив і не зізнався, – пошепки додав малий.

Сергій стояв посеред вулиці та кліпав очима. Хто це? Чого він хоче?

– Вибач, не зрозумів, – спробував сказати м’яко чоловік, бо не хотів вихлюпнути на дитину свої негативні емоції.

– Але за бабусю дякую. Цього року вона майже не хворіла. Тільки важко їй з нами. Ось, тримай лист. Там і зворотна адреса є, – дуже діловито мовив малий. – Я чекатиму.

Малий сунув у руки Сергія конверт та побіг геть.

От тобі й маєш! Чужі діти вже до нього на вулиці пристають. Але добре, що не кажуть, що він їхній батько. Чи таки не добре?

Сергій сів у машину, провів рукою по обличчю та закинув лист у теку з документами. Треба відпочити, бо не день, а божевілля якесь!