Розділ 2: Опис клану Лисиць

Спускаючись із холодних, гостроверхих гір, де панував Клан Ворона, повітря поступово ставало м'якшим, а сірі скелі поступалися місцем округлим пагорбам, що вкривалися все густішими лісами. З кожним кроком глибше в зелене серце цих земель, запах каміння змінювався на аромат вологої землі, хвої та лісових квітів. Це був світ, де панувало життя, пульсуючий і незбагненний для стороннього погляду.
Тут, серед вікових дубів та шумливих сосен, розташовувалися приховані поселення Клану Лисиць. Їхні домівки були настільки майстерно інтегровані в ліс, що сторонній подорожній міг пройти повз, так нічого й не помітивши. Деякі будинки будувалися прямо на розлогих гілках дерев, немов величезні гнізда, інші ж були майстерно виритими землянками, чиї дахи, вкриті мохом і травою, зливалися з лісовою підстилкою. Усе тут було створено в гармонії з природою, без єдиного гострого кута чи прямої лінії, що суперечила б природному ландшафту. Звивисті стежки, що нагадували звірині сліди, вели до центру поселення – величезного, старезного дуба, що стояв на відкритій галявині. Його могутній стовбур був осередком життя клану, місцем зборів старійшин та серцем їхнього світу.
Самі Лисиці були не менш граційними, ніж ліс, що їх оточував. Їхня статура, як правило, була стрункішою та спритнішою, ніж у кремезних Воронів. Рухи були легкими й майже безшумними, а ходу відрізняла особлива грація. Обличчя Лисиць часто мали гостріші, більш витончені риси, а їхні живі, допитливі очі постійно сканували оточення, вловлюючи найменші деталі. Їхній одяг, переважно з м'яких, натуральних тканин, повторював кольори лісу: глибокі відтінки рудого, коричневого, зеленого, що дозволяли зливатися з тлом. Часто їхні шати були прикрашені елементами, що імітували лисяче хутро або навіть хвости, підкреслюючи їхній зв'язок з лісовим духом. Цей одяг був функціональним, легким, що дозволяло вільно рухатися, але водночас мав особливу, природну витонченість.
Філософія Лисиць ґрунтувалася на хитрості та спритності, але для них це не було підступністю. Це був інтелект, здатність перехитрити ворога без прямого зіткнення, використати оточення на свою користь, а не йти напролом. Для Лисиць це був стратегічний розум, а не обман. Вони мали глибокий зв'язок з природою, розуміли її цикли, вміли читати сліди, розрізняти голоси лісу. Деякі з них навіть володіли особливим даром спілкування з тваринами або розуміння властивостей рослин. Їхня манера поведінки була спостережливою, часто мовчазною, але коли вони говорили, їхні слова були гострими та влучними. На відміну від Воронів, що цінували грубу силу, Лисиці поважали знання, досвід та здатність бачити приховані речі.
У бою Клан Лисиць покладався на свою спритність та знання місцевості. Їхньою улюбленою зброєю були луки та метальні ножі. Луки, легкі й точні, виготовлялися з гнучких порід дерева, а стріли могли мати різні, спеціально розроблені наконечники. Метальні ножі, часто приховані в складках одягу, були смертоносними в руках майстрів, дозволяючи завдавати швидких і безшумних атак. Лисиці уникали прямого зіткнення, де перевага була на боці важкоозброєних Воронів. Натомість, вони використовували партизанську тактику: засідки, швидкі атаки з флангів, використання густих хащів для прикриття та блискавичних відступів. Для Воронів ця тактика була ознакою боягузтва та підступності, а не розумної стратегії.
З точки зору Лисиць, Ворони були грубими, неповоротками, засліпленими власною силою. Вони вважали їх надто прямолінійними, нездатними до тонкої стратегії, а їхні дії – передбачуваними. Саме це нерозуміння підживлювало взаємну неприязнь. Для Лисиць їхня спритність і хитрість були джерелом гордості, тоді як Ворони розцінювали це як підступність. Наприклад, одного разу, під час сутички за кордонні землі, Лисиці, замість відкритого бою, влаштували пастку, відрізавши Воронів від їхніх припасів, що змусило тих відступити. Для Воронів це було актом нечесті, для Лисиць – блискучою тактикою. Ці розбіжності в поглядах закріплювалися в їхній усній історії та легендах, де кожен клан виставляв себе шляхетним, а іншого – ницим. І так тривало століттями.