Розділ 1: Початок

Подих вітру був гострим, мов лезо Воронячого клинка, і ніс із собою запах каміння та замерзлої величі. Там, де гори здіймалися до небес, немов велетенські кості древніх звірів, розкинулося царство Клану Ворона. Це був народ, викуваний із суворих традицій, чия філософія базувалася на незламній силі, бездоганній честі та залізній дисципліні. Їхні поселення, висічені прямо у скелястих схилах, були немов продовженням самих гір – міцні, неприступні й похмурі. Сірі камені стін, темні дахи та гострі шпилі, що вказували на північ, відображали суворість їхнього життя.
Ворони були воїнами. Кожен з них, від малого хлопчика, що вперше брав у руки дерев'яний меч, до сивого старійшини, чиї руки ще пам'ятали хватку справжнього клинка, жив за суворим кодексом. Їхній одяг, переважно з темної шкіри та товстого хутра, був практичним і не мав жодних прикрас, що могли б заважати в бою. Символи клану – викарбувані фігури воронів, що ширяли над засніженими вершинами, або гострі леза, що перехрещувалися на щитах – були повсюди: на прапорах, зброї, навіть у їхніх поглядах.
Їхні мечі, викувані у полум'ї гірських надр, були довгими та гострими, призначеними для смертоносних ударів у ближньому бою. Кожен удар був точним, кожен рух – вивіреним. Вони зневажали хитрість, вважаючи її слабкістю, а підступність – ганьбою. За це їх поважали, але й боялися. Холодні, стримані, вони рідко показували емоції, а їхні обличчя часто були загартовані вітрами та виснажливими тренуваннями.
У своїх розмовах Ворони рідко згадували Клан Лисиць, що жив у лісах далеко на південь. Якщо ж згадували, то здебільшого з презирством або глузуванням, називаючи їх "хитрими зміями" або "лісовими щурами". І хоча відкритих боїв останнім часом не було, в повітрі завжди висіла напруга, а кожна зустріч між представниками двох кланів, навіть на нейтральних землях, оберталася на коротке, але небезпечне протистояння поглядів і затамованих образ. Ця давня ворожнеча була частиною їхньої крові, такою ж невіддільною, як гірське повітря для Воронів. І ніхто не пам'ятав, як саме вона почалася, лише те, що так було завжди.