Глава 37

Чи відчувала я нас парою закоханих? Невпевнена. Якогось божевільного тяжіння, та хворобливої необхідності, як часто описують у романах про велике кохання, я не відчувала. Але натомість, мені було добре та спокійно разом з Даном, і так я вважаю нас парою. Не хотілося тих мексиканських награних пристрастей, бурхливих з'ясувань стосунків між нами, з розбиттям посуду та викиданням одягу, і все таке подібне. Як на мене це все дурниці, кому сподобається бути у постійному стресі.

Звичайно ми сварилися, та далеко не спокійно, але ці сварки та непорозуміння не були на постійній основі, інакше я б, швидше за все, покинула спроби порозумітися та не надала нашим відносинам жодного шансу. Не люблю таке. І це моє особисте ставлення. Для щастя мені не потрібні постійні гострі відчуття. Я хочу відчувати впевненість у своїй парі, а не бути як на пороховій діжці, чекаючи, а коли ж вибухне.

Судячи з постійного, останнім часом, бажання перебувати поряд з Даном, та ревності, яка вирує в мені, я закохалася в нього, сильно закохалася, і варто зізнатися собі, що вже давно. А тут якісь мавпи облизуються на нього. Я ніколи не вміла ділитися, і зараз не збираюся цьому вчитися. Дан мій, а інші нехай слину ковтають і давляться, не віддам нікому.

Пробач Яр, мій хороший друг, надіюсь ми так і будемо друзями. Як же не хочеться втрачати такого друга, і все через свою тимчасову слабкість до чарівного хлопця. А він вартий взаємності, якої я йому надати не можу, так як моє серце вже зайняте іншим.

З такими думками я готувалася до виступу на конкурсі. Сьогодні день фестивалю. Вже одягнені в костюми команди завершували макіяж та зачіски. У кожній команді різна кількість учасників, у нас двадцять дівчат. Також учасники поділені на вікові групи. Наша компанія виступає останньою, як шкода, я завжди любила спостерігати за виступами, це своєрідне свято мистецтва. А доки не відбудеться свій номер, спокійного споглядання не буде, хоча отримати естетичне задоволення вийде.

Костюми змінити не вдалося, нажаль, хоча дивлячись на інші команди, не ми одні вибрали відверті образи. Врешті решт потрібно зосередитися на якісному виконанні номеру, також не забуваючи наповнити його емоціями, адже без емоційної складової це просто набір гарно виконаних рухів тіла. У будь-якій ситуації стараюся досягнення поставленої цілі, а тут ціль перемога, якщо не вийде, то потрапити у трійку лідерів.

Суперників я не знаю, на що вони здатні. Звичайно, дівчата легкий екскурс мені провели, морально підготували, щоб не розбудити власну впевненість. Та я не вперше на подібних заходах, загартувалася. Яких тільки казусів не траплялося. Від простих сліз та істерик у колег, коли приходилося заспокійливими відпоювати, не усі можуть витримати напругу перед виходом на сцену. Для мене ця ейфорія як наркотик, кожного разу все приємніше, і не можеш зупинитися. Постійно шукаєш цих неймовірних відчуттів піднесення, захоплення та задоволення у кожній ноті, у кожному своєму русі. Дивитися у зал на глядачів, та полонити їх своєю історією, захоплювати у вир власних емоцій, та не відпускати до логічного завершення розповіді... Обожнюю цей стан та ці моменти, як мені їх не вистачало.

Бували випадки, що конкуренти робила підлості. Тут уже потрібно боротися виважено та обережно, так як можна потрапити під дискваліфікацію разом із порушниками. Звичайно, краще дотримуватися нейтралітету до суперників, так би мовити, і вовки ситі і вівці цілі. Не робити підлянок комусь, тоді і у відповідь не прилетить, а якщо вже зачепили краще гідно вийти з конфлікту, адже дискваліфікацію ніхто не відміняв, можливо вас просто провокують.

Я могла б вам розповісти про виступи кожної команди, або ж тільки тих хто мені найбільше сподобалися, про їхню майстерність, або про помилки, через які вони будуть себе картати, але не буду. Одне відзначу нас відверто побоювалися та поважали, і старалися не зачіпати, обходячи стороною. З чого я зробила висновок, що ми тут чи не головні претенденти на перемогу, і це додало приємних відчуттів. Погодьтеся бути першими приємніше ніж у хвості.

Останні приготування. Настанови тренера. Розминки перед виступом. Підглядання за номерами суперників, навіть фотосесії... Усе закрутилося у калейдоскопі. Наш вихід. Налаштувалися. Глибокий вдих перед першим кроком на святая святих - сцену. Зайняти своє місце у відведеній схемі номеру. Перші акорди, та вперед з усмішкою починаємо вершити магію танцю. Все проходить наче мить, на піднесені та загостренні всіх відчуттів. Останні рухи та акорди. Все, ми виконали номер. Задоволений видих. Все вдалося.

Далі після всіх номерів, оголошення результатів. Ми перші у своїй категорії. Стипендія на наступний рік гарантована, деяким дівчатам вона потрібна як повітря, запрошення на бал, що дуже хотіли фан-клубівці, у нас трьох лисичок, і так ці запрошення були. Та ще призи та подарунки, вже не такі великі.

Ну що ж, святкуємо, відпочиваємо, та йдемо готуватися до балу. А я ще й хочу провчити одну мавпу, щоб не простягала руки до чужого.