Глава 35

Мілана

- Я тебе кохаю, Мілана. Ти вийдеш за мене заміж?

Пропозиція руку і серця. Серйозно? Що завгодно від нього очікувала, але не такого повороту. Він напевно зглузду з'їхав. Зізнання у коханні, квіти і чарівна вечеря, каблучка з діамантом, просто мрія будь-якої дівчини. Каблучка гарна, мені дуже подобається, як і вся сьогоднішня обстановка, яку начарував Дан. Але, знову це "але", на фоні попередніх подій, якось воно не так гарно та романтично виглядає. Нарубав дров, а тепер перепрошує. 

І що я маю йому відповісти? Якби він все це зробив минулого тижня, я б напевно від щастя стрибала, і погодилася на його пропозицію сто відсотків, але зараз я не впевнена, що погодившись зроблю правильний вибір.

Та я також гарна, що приховувати. Дурю голови хлопцям, ніколи такою не була, як зараз. І почуваю себе відверто кепсько. Подарувала якусь ефемерну надію Яру, питається навіщо, якщо ледь не розтанула від слів Дана, вже готова погодитися на пропозицію. В останній момент зупинилася. Мені потрібно розібратися і зрозуміти, що я відчуваю до Дана, тому що почуття є, от тільки які?

Сиджу плескаю очиськами з відкритим ротом, так чудова картина, а він так і стоїть переді мною на колінах, і чекає відповіді, а її немає.

- Мілана, відмирай. Я вже починаю переживати за тебе, все гаразд? Можливо щось попити дати? - цікаво скільки часу я так сиділа статуєю, мабуть довго, якщо почав переживати.

- Все добре зі мною, просто не очікувала, що ти... зробиш пропозицію, - загальмовано відповіла, все ж таки не все так добре, як я його запевнила, у мене в голові, таке враження, що хтось тумблер "сприймання інформації" перемкнув на позицію "вимкнути". Будьте ласкаві поверніть на нормальні функції мій мозок.

- Мила, ти дасиш свою відповідь? Чи тобі потрібен час, щоб обдумати, коли ми оголосимо дату весілля? - от же ж... хитрий лис.

- Мені потрібен час, щоб обдумати чи варто взагалі нам об'єднання у сім'ю...

Обережно почала, так як з кожним словом він все більше напружувався, і я ризикувала поглибити між нами прірву непорузуміння, яка утворилася, а це не вихід.

- Ми дорослі, розумні люди, маємо знайти компроміс, та вирішення питань, що накопичилися, - я тут стараюся слова підібрати, а він тільки зло блимає на мене, стиснувши зуби. - Дан, ти сам прекрасно розумієш, що після всього того, що ми з тобою натворили, так просто, одним романтичним вечором та освідченням, нічого не вийде вирішити. І ми з тобою далеко не пара...

- Як це не пара? - перебив на середині промови, а я так старалася. - Все ми з тобою пара, а те що мало один про одного знаємо, не проблема надолужимо. Завтра ж оголошу з ким заручений прессі, щоб більше не було подібних абсурдних статей. І невідомо кого не приписували мені в наречені, цим самим дратуючи тебе.

- Тебе, тільки це хвилює? Кого пліткарі наступною припустять твоєю нареченою?

- Мало з ким ще випадково сфотографувати можуть мене, і навмисне щоб насолити, напишуть нісенітниці. Нам з тобою не потрібні нові непорозуміння.

- А те що мені можуть погрожувати, чи заподіяти шкоду, це вже тебе не хвилює, як раніше? - а й справді, він же так переживав раніше.

- Ти вже достатньо сильна та вправна, щоб захистити себе. Алекс з Лікою вже оголосили про заручини та весілля, а ви майже постійно з дівчатами разом перебуваєте, ніхто не насмілиться вас зачепити, - який впевнений.

- Просто чудесно, як ти все продумав, - сарказм просто переповнював мене.

- І на наступні всі офіційні заходи ти будеш мене супроводжувати, щоб уникнути непотрібних пліток, - додав пропустивши мої слова повз вуха.

Я аж рота відкрила через його ультимативний тон. Мене буквально поставили перед фактом, не питаючи ані найменшої думки по цьому питанні, таке враження, що мене тут немає, або ж сидить безвільна лялька перед ним. Ну і як з ним домовлятися чи налагодити стосунки, якщо він мене не чує, та не рахується зі мною.

- Ні, Дан, так не піде, - набралася сміливості, якщо зараз не розтавлю все по місцях, і дозволю собою крутити, як йому заманеться, то потім він і взагалі буде ставитися до мене як до порожнього місця, а таке допускати не можна. - Ти або чуєш мене і враховуєш мою думку, або ми розриваємо заручини. Я не якась там безмовна лялька, а ти не ляльковод. Якщо хочеш, щоб я була з тобою, то враховуй цей факт.

- Домовлялись, я буду тебе чути і враховувати твою думку. І ти права, мені потрібна розумна та вольова дружина, а не просто красива обгортка, - погодився зі мною, це вже хороший знак. - Але ми все одно оголошуємо про заручини...

- Не потрібно тиснути на мене. Я маю час подумати.

- Тоді давай домовимося, що ти приймаєш обручку, і носиш її, - я вже хотіла заперечити, але він підняв руку, мов "почекай я не договорив", - ти її одягаєш і носиш. А я в свою чергу зберігаю в секреті твою особу, як моєї нареченої. Згодна?

Я зцепила зуби, щоб не обізвати його не дуже лестивими словами.

- Та це шантаж.

- Згодна? - наполягав на своєму.

- Згодна, - подала руку для закріплення домовленості, а він схопив та надів кільце, та поцілував.

- Ну от і молодець, кохана, - задоволено промуркотів, - і зауваж, ти добровільно її погодилася одягнути.

- Угу, добровільно, - покрутила на пальці прикрасу, - а якби не добровільно?

- Змогла б зняти його, - спокійно відповів, знизавши плечима.

- Незрозуміла? - і спробувала зняти кільце, та де там, намертво, тільки прикрутити і змогла. - Дан!

- Можеш не старатися, прикраса зачарована на твою згоду прийняти мене своїм майбутнім чоловіком, ти її не знімеш, - ще більш задоволено посміхнувся, притягнувши до себе, і поцілував, щоб не закотила йому скандал.

Не даремно він лис, хитрий далі нікуди.