Глава 27

Що ж так гаряче? Та ще й придавило чимось... Знайомі відчуття, знову Дан скориставшись моментом, та залишився у мене ночувати. От же ж...

Відкрила очі і... От гад, це чому я в його кімнаті? І дивися, ще посміхається увісні. Зчепила зуби, щоб не вилаятися, я чемна дівчина. Тепер це так сваряться та ображаються? Що до моєї кімнати донести сили не вистачило?

Акуратно, щоб не розбудити вислизнула з його обіймів. Міцно спить, особливо не пручається, це добре. І до себе втекла.

Зараз тільки п'ята ранку, ще всі сплять, а я бадьоренько, та повна сил. Вже точно не засну. Чим би то зайнятись?

О, ідея! Потрібно почитати новини про їхню інтелігенцію, так би мовити вершки суспільства. Хто є хто, і ким приходиться, а то багато нюансів пропускаю. Он про Яра не знала, чий він син. Почуваюся сліпим кошеням.

Взяла телефон і почала шукати інформацію, добре, що тут все аналогічно як і в моєму попередньому житті. Можна дізнатися в мережі багато цікавого.

Читала вже більше години, і тут натрапила на фото Дана з Кірою... У душі заворушився чев'ячок ревнощів. Заспокоїла себе, що вони були у стосунках біля року, відповідно і виходили у світ часто разом.

Треба почитати плітки про них, щоб бути готовою до будь-яких згадок його попередніх стосунків. Мало що чекає у майбутньому, доброзичливців багато, можуть і нагадати... А тут я така, ні сном ні духом, звалилася з іншого світу.

Гляну що там під цим фото пише, що за стаття. Чого????? Коли????? От зараза....

- Та щоб тебе білки покусали, і що я повинна тепер тій видрі остаточно хвоста відірвати? І це ще я себе недозволено поводжу? І маю винною себе почувати? Я тобі зроблю... зразкову... наречену... таку ж зразкову як і наречений...

Емоції переповнювали настільки, що мої сили загрожували вийти з-під контролю та рознести в друзки всю кімнату, не те що лаяти горе нареченого вголос. А причиною всьому та дурнувата стаття.

"... очевидно один із завидних холостяків скоро одружиться. На зап'ясті Дана Лисовського помітили характерні риси заручального браслету. Це відбулося на благодійному вечері. Всі підозри, що нареченою являється Кіра Видревська, котра супроводжувала його на даному заході. Її сукня закривала руки, та у неї браслету розгледіти не вийшло. Завбачливо наречені вирішили, більш за все, зберігати інтригу. Та ми їх розгадали, і вітаємо закоханих, вони надзвичайно чудова та гармонійна пара..."

І це все, на хвилиночку, минулими вихідними!!! Я як ідіотка сиділа вдома над конспектами, старанно вчилася, а він... Уууу... Прибити мало.

А ще як згадаю його слова, геть погано стає: "...Лисичко, це по роботі, тобі там буде не затишно. Не хочу, щоб ти відчувала себе дискомфортно, і так стільки стресів навалилося..."

Я ще, дурепа, мліла від його "турботи" та ніжності... А він просто не хотів мене брати з собою, звичайно там коханка, яка може задовільнити його "дорослі потреби", не те що наречена, яка "постійно динамить"... Кабель, а не лис...

Якщо вже такі пироги, то... Гмм... Можна за вчорашній інцидент і не переживати. А що? Йому можна по коханках ходити, а мені про почуття своєї гідності треба забути?

Можливо, справді, потрібно спробувати... Стоп. А діти? Я не можу так чинити з Яром, він для мене за цей час став занадто важким, щоб потім розбити йому серце.

Дітей я хочу, а якщо вірити наданій мені інформації... ні з ким крім Дана... Як же все складно. Всеодно повернуся до горе нареченого.

Тай коханця мати на стороні не зможу... Занадто правильна, мабуть... Не те що дехто... Як же бридко на душі...