Глава 21

Отак іду обурююся собі під ніс... а що? Я втомлена, розпатлана... Ще й спіткнулася по дорозі, ледве стрималася, щоб не вилаятися, та показати свої чудові знання...  Піднімаю очі... а тут... та щоб тебе, не міг нормально сказати?

Так це він побачення організував, а мене попередити? Чи хоча б дати до ладу себе привести? Капець. Це несправедливо, він і після тренування виглядає ніби на фотосесію підготувався, а я... я ніби мною прибирали квартиру, і при цьому використовували у ролі ганчірки. Жах. Моя впевненість у собі тріщала по швах. Не звикла, мати пожований вигляд, тим більше на побаченні з красивим хлопцем.

Альтанка прикрашена... чим саме у сутінках ще не зрозуміло, ближче потрібно підійти. Виявляється Дан романтик, ніколи б не подумала, хоча я його ще погано знаю.

Тільки ми підійшли альтанка заграла гірляндами світлячків, тут і квіти вплетені, гарно... надзвичайно гарно. На столі підготовлена вечеря та свічки з квітами. На лавці з подушок зконструйований диван, про пледи також не забули.

Тут явно Віка з Алексом допомагали, без них ніяк не зміг би, просто фізично не встиг би. Виходить доки ми тренувались, вони наводили красу та все підготували. Від такої турботи у душі розросталося приємне тепло вдячності. Вони так мило про нас дбають, цікаво це Вікіна ідея, чи когось із хлопців.

Розмістившись на подушках я полегшено видихнула, нарешті можна розслабитися, доглядай за мною, я тільки за.

- Що будемо пити? Є шампанське, вино, сік? - продумано...

- Сік, алкоголь рідко вживаю...

- Ти за здоровий спосіб життя? - спитав без жодного натяку на насмішку, яку часто зустрічала у однолітків, куди вони поспішають, цими наманнями здаватися дорослішими, чим являються.

- Так, цілком за.

- Варто поваги. Взагалі хороша риса.

- Не пити алкоголь? - хмикнула посміхнувшись.

- Не іти на поводу у когось, а думати своєю головою, - ого, оце загнув.

- І з чого ти це взяв?

- Що саме?

- Що я не іду на поводу, можливо я дуже піддатлива до чужого впливу? - взяла запропонований сік, та мимоволі погляд зачепився за його вуста, які в даний момент обіймали край склянки.

- Ти не соромишся виставляти умови, так щоб всі твої інтереси були враховані, - задумливо покрутив вже порожню склянку в руці, - і це варте пошани.

- Так, напевно, кожен зробив би...

- Не завжди.

- Гадаєш?

- Більше чим.

- Ти очікував іншої поведінки? - а що, цікаво.

- Я нічого не очікував.

- Хмм... навіть так?

- Я не очікував від себе, що відразу тебе сюди заберу, - запитально підняла брову, - якби я не міг самостійно створювати портали, а використовував загальні, статичні, був би час подумати та обміркувати свої дії, а так діяв виключно на голих інстинктах.

- Тобто, імпульсивно, та не обдумано, - резюмувала.

- В деякій мірі так воно і є.

- Жалкуєш? - тепер уже Дан скорчив запитальну гримасу. - Якби можна було повернути час назад, змінив би рішення?

- Ні, - швидко відповів, - а ти?

- А що я?

- Змінила би?

- У мене був того вечора вибір? Здається за мене тоді ти все вирішив, - не зрозуміла розмова, але це нам не заважало спокійно поглинати їжу, мабуть ми занадто голодні.

- Мені потрібно було дати тобі вибір...

- Все ж таки, жалкуєш...

- Ні, поверни час назад, зробив би те ж саме, - такий впевнений, що я і справді йому починаю вірити.

- Як тобі академія? - після затяжної паузи питає.

- Непогано...

- Але?... - і не відчепиться, це по ньому видно, налаштувався на допит.

- Загалом, мало чим здивувати змогла. Тільки ці дисципліни з використанням магічних сил...

- А що з ними не так?

- Чому мене обмежили, я здогадалася.

- Це добре. У тому що ти розумниця я не сумніваюся, - і на тому спасибі, ну хоч дурною не вважає.

- Мене більше цікавлять питання пов'язані з бойовою підготовкою.

- Наскільки я знаю, ти вдома також ходила на щось подібне, - оу, то ти ще й досьє на мене встиг зібрати, цікаво, що ти ще на мене накопав.

- Заняття з самооборони, якщо бути точним, - виправляю.

- Хай так, суті особливо не міняє. Питай далі, це ще не все, я так розумію.

- Правильно розумієш. От наприклад, побутова магія, магічні внесення у техніці, та ще тому подібне по одному на тиждень разу, а бойові техніки майже кожен день. Яка цьому причина?

- А ти спостережлива... Якщо думаєш готуються воєнні дії, то можу тебе заспокоїти, ми живемо мирно.

- То для чого тоді?

- Це радше для захисту, - от тобі раз...

- Від кого? Мені потрібно знати всі ризики.

- І це доволі розумно з твого боку.

- Ти мені зуби не загаворюй, - вислів "хитрий лис" це точно про нього.

- У нас висока конкуренція, і це стосується всіх сфер діяльності. А до академії потрапляють тільки найсильніші представники... слабкі просто не проходять відбору. Відповідно щоб зберегти нашу еліту, ми маємо вміти за себе постояти за будь-яких умов, навіть якщо опинимося в загрозливій ситуації один на один із супротивником.

- Що ж за такі загрозливі ситуації, що такі міри перестороги? - ну дійсно.

- Раніше була практика шантажу та спроби перевороту, що загрожувало великими катаклізмами.

- Не зрозуміло, завжди є можливість такого...

- Не у цьому світі, - ай не гарно перебивати, - якщо у нас посунути магічно сильних у сторону, відбувається зміщення рівноваги, і тоді погано вже усім. У нас в руках не просто влада та ми не просто власники та керівники підприємств та установ, у нас ще велика відповідальність. Ми маємо тримати магічну стабільність, щоб у всьому підтримувалася рівновага.

- Ти так говориш, ніби запобігання землетрусів залежить від цієї рівноваги, - судячи з його обличчя, попала прямо в ціль. - Що серйозно?

- Так, тільки це не доводиться до відома населення, щоб не спричиняти лишньої паніки, при змінах у вищому суспільстві.

- А що за зміни можуть бути?

- От ти, наприклад, не просто так сюди перемістилася...