Глава 17

Побродивши по пляжу, та досхочу нафантазуваши стратегію своєї, милої та дещо шкідливої помсти, вирішила повернутися. Їсти хотілося страшно. А я через усі перепетії ранку, навіть кави з бутербродом не пила. І це велика прогалина. Тепер під цікаву мелодію свого голодного животика ішла на кухню.

За столом мило воркували Алекс з Лікою.

- Гм... Привіт! - позначила свою появу.

- Привіт, - Ліка просто світиться з середини, та вмить знітилася.

- Все гаразд?

- Мілана, нам потрібно тобі дещо сказати, навіть не знаю з чого краще почати, - і чому він так переживає?

- Тоді почни з самого важливого.

- У мене з'явився браслет, - і показав руку, навіть так, я підійшла ближче, щоб глянути.

- Гарний, і що далі? - я реально не мала уявлення що це все означає, хто знає їхні всі заморочки. А поки вони збираються з думками роблю собі такий бажаний перекус.

- Розумієш, тут така справа... краще дивитися сама, - заламуючи руки та путаючись, Ліка приклала свою руку до руки хлопця...

- Ого... вони однакові. І це?... - я чекаю, а вони мовчать, здогадуюсь що до чого, але хай краще самі скажуть. - Не мучте мене, ви напевно забули, в котрий раз, я мало розуміюся на всіх цих... штуках.

- Ми наречені, - полегшено видихнув Алекс, ой і тяжко йому далося це признання, а мене ще один момент цікавить...

- Ясно, а тепер поясніть мені дещо... - вони аж підібгались, і насторожено чекають... чого? Істерики? Е ні, мене інше цікавить, роблю театральну паузу, і коли вже зручно вмостилася з кавою та бутербродом, питаю, - а чому ця ваша магія, така зараза?

Ці обличчя потрібно було бачити, щелепи валяються десь по підлозі, очі нерозуміюче вирячені... сидять такі собі два соляні стовпа, чудесно, я взагалі-то очікувала хоча б якоїсь відповіді. Ні? Не буде? Треба рятувати приголомшених лисиць, мені ще вони адекватні потрібні.

- Так друзі не піде, я задам вам питання по іншому, а ви відповідайте, гаразд? - і як бовани кивнули головами. - От ви знайомі вже давно? - знову кивок. - Часто спілкуєтеся? - кивок. - То чому, та зараза, ваш зв'язок не оформила раніше?

Якось пауза незручно довго затягнулася, ну і добре я пожую, голод не тітка, а ви думайте, я зачекаю. Відмер першим Алекс.

- Формування зв'язку доволі специфічна річ, і у кожного цей процес проходить по різному. Та є загальні правила, за якими парні, однакові, татуювання з'являються коли партнери повністю приймають один одного.

- А якщо ніколи не приймуть? - мені справді цікаво, хоча у мене татуха вже є, але вже якщо розпочав за царя гороха... то хай продовжує, цікава лекція з теорії магії.

- Буває так, що... що...

- Кажи все як є, прямо, - відірвав коту вуса, а тепер тягну за хвіст, отак у нього виходить.

- Вчора, з нами відпочивали пари... не пов'язані між собою.

- Угу... Точно, вони не татуйовані, а чому?

- Зв'язок може з'явитися невідразу, а вже в процесі пізнання, зустрічання... А може й не з'явитися взагалі.

- І часто так? - я його замучу.

- Доволі поширене явище.

- А як щодо вас? - обвела колом їх. - Ви ж не зустрічались.

- Мені Дан показав своє татуювання зранку, - а чого це він перепригує на іншу тему? Я насупила брови, показуючи, а це тут до чого? -  Ти вчора, більше за все, прийняла його як свою пару... І це дало поштовх.

- Он воно що... - простягла, і тут же спохватилася, - а яке відношення до вас?

- Я став тоді вільний від прив'язки до тебе.

- А те що у вас на лобі написано, що ви закохані, то нічого? - а дівчині іде рум'янець.

- Розумієш, у магічному світі, важливу роль відіграє рівень співпадіння потенціалу дару, ти за силою ідеш перед Лікою, і тому тобі був наданий вибір.

Оце так, вибір, без вибору. Що за дурнуваті закони. Хоча, це щось на кшталт нашої аристократії, чим породистіші та заможніші, тим стоять вище у списках завидних наречених.

- А що дають ці браслети?

- Дітей, - незрозуміла, мабуть він прочитав у мене на обличчі запитання, - у нас можуть бути діти, тільки з магічно об'єднаними парами...

- Приїхали... я правильно зрозуміла, якщо я хочу дітей, то буду їх мати тільки від Дана? - сама в шоці від того що сказала.

- Так, ти можеш жити з ким завгодно, але дітей у вас не буде... зв'язок не дозволить, також можливість, що ти когось обереш іншого, визнавши свою пару, мінімальна, це більше виняток з правил, і засуджується суспільством, стосується як жінок так і чоловіків, у цьому у нас рівність, - все мене добили.

Де вони взялися на мою голову? Чому приперлися? Шукали б собі інкубатори в своєму світі, а ні треба було мене забрати... От же ж та магія, тітка стервозна... Обурення та злість мене просто розривали... І тут почалася відбуватися якась ахінея... Що зі мною? Мене трусить, підкидає, піт тече градом, дихати важко, та кістки страшно ломить...

- Швидше її веди на двір!! - хтось крикнув, мабуть Ліка, не можу нормально нічого зрозуміти, я ніби не тут... - Де носить Дана? Знайди його, я з Вікою про неї подбаємо. Давай тільки швидко.

- Мілана дивися сюди на нас, - Віка, звідки вона тут? Коли з'явилася? - Це все через стрес, не опирайся, і тоді оберт пройде легше.

Це що оберт? Який жах, пекельні муки...