Глава 9

Я таки відвоювала свою позицію щодо Віки, хоча хлопці боролися відважно, але здалися. По телефону вони спочатку домовилися про переїзд дівчини до нас, а потім вже дали змогу мені попросити дещо привезти. Віка виявилася дуже приємною дівчиною, і на радощах примчала десь за години три, з валізами для себе та пакетами мені. На братів особливо не звернула увагу, тільки попросила занести речі, вхопила мене і потягнула на верх, вони точно родичі, як бачу в них це сімейне хапати та тягнути. І де в неї стільки сили взялося, зріст в нас однаковий середній, та і комплекції ми однакової? Відразу видно що трохи бешкетує дівча, волосся фарбоване в рожеві та фіолетові пасма, стрижка подовжений Боб, завжди подобалися такі шевелюри, одягнена у шкіряні штани, білі кеди, асиметричний топ з прорізами та косуха поверх. В загальному вона мені сподобалась, такий собі торнадо.

- Привіт, я Віка, а ти Мілана, знаю, я така рада що ти тут, і я також, - ух емоції аж фонтаном б'ють, слова не можна вставити, - ти кімнату яку займаєш? Якщо ці бовдури погано ставляться до тебе ти тільки скажи...

- Ми все чуємо, і за бовдурів відповіси, - регочуть хлопці.

- Та ну вас! Ти будеш жити у сусідній кімнаті зі мною і не сперечайся, - ще й пальчиком погрожує.

- І не буду сперечатися, якраз хотіла вибрати кімнату, так як ту яку запропонували не в моєму смаку, - це камінь в город для хлопців.

- Доречі, а чия ти наречена Алекса чи Дана, вони так і не призналися, - цього питання варто було очікувати.

- Тут така справа...- замнулася незнючи як то коректніше сказати, що почуті нічия.

- Обох, - випередив Дан, Віка з несподіванки зупинилась, і ледь не втратила щелепу.

- Це як? - тільки й спромоглася вимовити.

- Мілана підходить нам обом, і тепер має зробити вибір, - Алекс пожалів сестру, та пояснив нашу не просту ситуацію.

- Ні-чо-го собі поворот! - присвиснула, а я дивлячись на її реакцію прийшла до висновку, що це рідкість такі випадки. - Так це добре, всяких видр давно потрібно було позбутися.

- Віка!!! - оце рик в Дана, а я згадала ту саму видру і смішно стало.

- Що, Віка? Мілані варто знати що її чекає, ти хоч і брат, але жіночу солідарність ніхто не відміняв, та й бридка та Кіра, - поважаю людей за чесність.

- Повністю з тобою погоджуюсь, бридка, - додала я задумавшись.

- О, то ви вже розповіли? - знову здивування.

- Ми, Віка, вже встигли дуже поспілкуватись, - зобразила я лапки, - так Дан?

- Угу, - яка ґрунтовна відповідь.

- А у вас тут весело, - захихотіла моя союзниця, тепер я в цьому переконана.

Дозволивши занести речі, хлопців випхали за двері, нема чого підслуховувати дівчачі розмови, почали розраховувати валізи. Зізнаюсь, сама напросилася допомагати розкладати речі, які мені довірила нова подруга, а саме такою її почала вважати. Взагалі до себе підпускаю людей дуже мало, зазвичай весела та відкрита на перший погляд, насправді я дуже самотня всередині, не можу повністю комусь довіряти, що тут зробиш, яка вже є. У всіх є недоліки.

- Завжди мріяла про сестру, а маю лише братів, які тільки і шукають методи посміятись з мене, благо без присутності чужих.

- А ми з сестрою жили разом, вона мене завжди підтримувала, - з явною гіркотою вийшли спогади.

- Ти сумуєш, можеш не відповідати, це видно, з часом ви будете мати можливість бачитися, - почала заспокоювати Віка, - для переходів потрібно мати стабільність магії, маючи пару тобі цього легше досягти.

- А чому ти говориш про наявність пари, як про одну з умов?

- Розумієш, ми з дитинства практикуємось, і все приходить поступово - зростання сили, вміння концентруватися на потрібному результаті, а ти тільки зараз починаєш пізнавати себе, і це буде проходити дуже стрімко, тут важливо щоб хтось тебе підтримав, - спокійно розповідала цікаві нюанси Віка, про які забули сказати хлопці, або навмисне опустили пояснення, щоб не лякати.

- Тобто я сама можу не справитись? - від цього стало трохи лячно.

- Теоретично можеш, але на практиці це ризиковано, нас підтримували батьки, вони ж і були нашими наставниками, і тобі потрібен наставник.

- Вас цьому також вчать, ти багато знаєш.

- Не так багато, як би хотілося, я виявилася не надто старанною ученицею, - якось сумно зізналася, - і батьки через мої витівки мною не задоволені.

- Що ти могла поганого зробити? - зі щирим інтересом спитала.

- Зірвала надії батьків видати чим швидше мене заміж, у вас також кожен місяць запрошували хлопців?

- Так, терпіти цього не могла, - хмикнула. - А знаєш ми з тобою чимось схожі... Я зірвала декілька таких сватань, по іншому не знаю як це назвати, після цього мене лишили у спокої на певний час, хоча це може ще через сестру, вона почала зустрічатися з хлопцем який їм подобається, і на мене перестали тиснути.

- Буду надіятися, що і мене залишать у спокої на певний час, - підморгнула, натякаючи що зараз ми з хлопцями будемо їх більше цікавити.

- Може бути... 

- Зізнайся, хто тобі більше подобається Алекс чи Дан? - от хитрюга.

- Вони і справді красені, але в стосунках зовнішність не головне, має бути розуміння один одного, взаємоповага...і ще багато нюансів які дають змогу відчути себе потрібною та бажаною, я думаю це стосується обох, а так зване кохання з першого погляду... я не вірю в цю маячню, - задумалась, а хто ж мені подобається більше? - якщо чесно... сама не знаю...це складно зрозуміти знаючи людей від сили два дні... 

Віка також поринула в свої думки, і на якійсь час ми ніби були кожна на своїй планеті, але від цієї мовчанки ніякого дискомфорту не виникало. Так спокійно та добре мені давно не було. Все ж подруги мені не вистачало.