Глава 1

За вікном йшов дощ, хотілося додому під ковдру, та горнятко кави з молоком. Та це все мрії, насправді потрібно їхати на пари в універ, і хто тільки придумав першу на пару в таку рань, щоб потрапити з іншого кінця міста потрібно прокинутися до шостої. Звичайно можна і пропустити першу, та з’явитися на другу, але ... Завжди ці «але» та «а якби», та маємо що маємо.

Старенькі кросівки потерті джинси, проста кофтинка, та куртка сестри, подобається вона мені. Зрозуміло що мало привертала увагу хлопців, хоча у свої двадцять мала доволі миле личко з великими карими очима та акуратним ротиком, русяве хвилясте волосся, завжди зібране, та цілковита відсутність косметики робили мене молодшою на кілька років. Я іноді заздрила своїм одноліткам, котрі бігали на побачення, та ще й обирали між двома, а то і більше запрошень. Та при всьому цьому шукала методи щоб уникнути постійної уваги, тому і вибрала собі образ сіренької мишки. Ви не подумайте, я дуже себе люблю та ціную, і заняття танцями дають свої плоди. Я бачу себе у дзеркалі і впевнена, що у мене все попереду тому нікуди не поспішаю.

Не дивно що за такими думками прийшла дрімота, ледь свою зупинку не проспала. Дякую дівчині на сусідньому сидінні, що незграбно підіймалась та зачепила мене.

На парах нічого надзвичайного не було все як завжди, лекції та практичні заняття, що може статися цікаво на факультеті фінансів, звісно що нічого. Спілкувалася я майже весь час з Вірою, такою ж стипендіаткою як і я, заможним студентам не до нас, ми швидше виняток тут та не варті уваги, і на тому дякую, що хоча б вчитись не заважають. Та якби вони дізналися хто мої батьки, стороною мене ніхто не проходив, і навмисне простий одяг не допоміг.

Після пар встигла додому пообідати, сьогодні сестра постаралася все було надзвичайно смачне, ми готуємо по черзі. Живемо ми удвох, взагалі квартиру подарували Каті, та вона поки що нічого проти не має, головне тут "поки що".

- Мілана, ти вдома? – Катя з роботи сьогодні раніше приїхала додому.

- Так, але зараз буду їхати на тренування.

- Ти пам’ятаєш, куди ми маємо їхати у вечері?

- Забудеш тут, – фиркаю невдоволено.

- Будь ласкава, не показуй своє невдоволення батькам.

- Якби вони не підшуковували нам кавалерів на кожній сімейній вечері, це було б набагато легше.

- Не нам, а тобі, - нагадує знову маленький нюанс, та посміхається.

- Вибач, тобі вони вже пару підібрали, – додаю з сарказмом.

- Ми з Максимом були знайомі раніше, і вже на той момент встигли сходити не на одне побачення, - обурюється сестричка, завжди так.

- Але ж батьки все одно притягли його на сімейну вечерю, а там всіма силами старалися вас звести разом, - знову нагадую.

- Гаразд, можливо таке і було, сьогодні ще буде бабуся.

- Так це інша справа, хоча б одна людина буде на моїй стороні! - це і справді чудова новина, а Катя з мене тільки сміється.

- Я надіюсь з нами ти будеш справжня, а не та сіра мишка, роль якої ти на себе начепила? – хитрощі це наше все з сестрою.

- Сьогодні я буду така ж як і раніше, обіцяю! – піднімаю руки наче здаюсь.

- От і добре, давно пора. Не всі люди такі корисливі, як твої шкільні друзі, - краще б не нагадувала. Тільки настрій зійшов нанівець, варто було згадати, і мою вже колишню найкращу подругу, і колишнього коханого оголених в пристрасних обіймах, при цьому вони ще й з мене не забули посміятись... Я була така наївна довірлива дурепа...

В той день наважилася перейти на новий рівень у наших стосунках, і вирішила, що якщо вже наважилася, то варто переходити до дій, доки не передумала, і зробити сюрприз коханому. Він необачно залишив у мене ключі від квартири, а зробила сюрприз собі... Тоді то я і переїхала до Каті, та закрилася від усіх. Не можу розпочати довіряти людям, а тим більше розпочати нові стосунки, хоча вже минуло два роки. Ви не подумайте залицяння до мене були, але я їх не сприймала. В університеті мене справжню ніхто і не знає, тільки на танцях та вдома.

Як же я хочу змін у своєму житті. Знала б як зміниться моє життя, була б обережніша у спонтанних бажаннях.