Лише уява
Втрачене кохання.
Твої слова - солодші будь якого меду,
Твої уста нашіптують мені завжди,
А очі, ніби повні буйних рік, безмежних,
Твій голос - ніжніший колисковой уночі.
Ці сильні руки, ще ніколи не відпустили,
Цей погляд мене ніколи зрадити не міг,
Твоя душа заповнена червоними квітками,
Трояндами, кохання, волі і безмежної краси.
А вчинки говорили все за себе, немов,
Все ідеально і без слів, але постій,
Щось блискотить в очах, немов то зрада,
А руки не тримають як колись.
Твої уста нашіптують неправду,
А погляд зовсім інший, подивись.
Душа, ще досі вся червона, але,
Вже не в трояндах тих нажаль,
У ній там купа ран душевних, зжалься,
Там зрада, ворожнеча і горст страждань.
Мої ж вже очі повні сліз кровавих,
Уста нашіптують, як боляче зробив,
Закрити очі на все це і будь щасливой,
Нажаль, вже не получится мені.
Ти вбив мене, ти зруйнував кохання вічне,
А я як завжди залишилася ні з чим,
Бо все забрав з собою на світанку в січні,
Мене ж залишив в сніжний день на самоті.
Відредаговано: 15.07.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
