Розділ 17 (ч.1)

(Лія)

"Я не очікувала! НЕ ОЧІКУВАЛА, ЧОРТ ВІЗЬМИ!!!" - єдині думки, які лунали в моїй голові, коли її губи торкались моїх. Здається, найкращим варіантом було припинити це все, але, коли ти просто заціпеніла від нереальності всього довкола, це нелегко.

Язик дівчини торкався мого і смак вишневої помади уже поширювався рецепторами. Вишня, алкоголь... У голові все змішалось аж до останніх моїх дій. Чи не зовсім моїх?

Пухкі губи легко, втім наполегливо ковзали моїми вустами. Все наче перевернулось, а здивування розлилось моїм тілом разом з адреналіном. За декілька секунд мій ясний (чи не дуже) розум наважився це припинити.

У голові досі блукали неясні спогади цього поцілунку, а всередині накочувався клубок огиди до себе. Особливо коли я зловила незрозумілий погляд Ніка та радісні вигуки інших людей в кімнаті.

*За годину до того*

Все ж Еванс помилився. Окрім вилитого на мене коктейлю, вечір нічим не вирізнявся з усіх можливих вечірок, які часто можна побачити у молодіжних серіалах. До мене навіть ніхто не "клеївся", а це ще те досягнення. Щоправда, коли поряд Нік, то немає чому перейматись через це. Видно, що я не сама.

Розваги, трохи алкоголю, небагато поцілунків скоро починали набридати та усе довкола втрачало цікавість аж поки у натовпі ми знову не натрапили на Софі. Дівчина запропонувала приєднатись до їхньої компанії на решту вечора та, без довгих роздумів, ми прийняли її пропозицію. Рудоволоса повела нас на другий поверх білосніжними мармуровими сходами, а потім повернула наліво, де була ще одна вітальня.

Декілька диванів у величному стилі будинку стояли поряд з невеликим журнальним столиком, який був повністю заставлений снеками та паперовими стаканчиками з алкоголем. Тьмяне світло створювало особливу атмосферу, а музика, що линула з першого поверху грала тут набагато тихіше.

Я перевела погляд з інтер'єру на людей, які були тут. Окрім мене, Ніка та Софі, мою увагу привернула засмагла дівчина з фіолетовим волоссям, поряд з нею сидів русоволосий хлопець доволі милої зовнішності, шатенка, що незграбно лежала на краю дивану і явно була не в найкращому стані та хлопець, який вилив на мене коктейль на першому поверсі. Зелені очі незнайомця здивовано глипнули на мене, а потім і обвели поглядом Ніка.

- Воу, Еванс! Скільки літ, скільки зим, - миттєво сказав він. Голос хлопця, як іржаве залізо, линув кімнатою та змушував мою шкіру покритись сиротами. До чого ж він неприємний.

- Пройшло близько року, Мет, - вишкірився Нік. Щелепи та вилиці коханого були напружені й здавалось, що його обличчя набуло гостріших рис.

Решта компанії звернула на нас увагу. Софі лаконічно представила мене, а Ніка, здається, вони й так знали. Не скажу, що в їхньому оточенні я почувалась своєю, але неприязні, як такої, відчутно не було. Тільки бридкий погляд Метью холодив мою душу.

- Еванс, ти б навчився наглядати за своєю дівчинкою, маленька добре знає як знайти собі ворогів.

- Мет, заспокойся, - гаркнула на брата рудоволоса. - Вони мої гості й на моїй вечірці, тому ти закриєш свою пельку до кінця вечора!

- Софі, охолонь, - тихо відповів Нік і спокійно продовжив, - Метью, навчись тримати руки при собі, тоді я буду спокійним за мою маленьку.

Я стиснула руку хлопця. Не хочу конфліктів. Нехай Нік уже готовий до суперечки, але я не дам йому зробити дурницю.

Нахабна посмішка виринула на обличчі рудого:

- Побачимо.

- Так, усе, припинили! - порушила в'язку тишу Софі.

Нік повернув погляд на дівчину, а Метью скреготнув зубами. Решта в кімнаті зовсім ніяк не відреагували. Я навіть їхніх імен не запам'ятала, якщо чесно. Чи це алкоголь у моїй крові так діє, чи розуміння, що ми більше ніколи не зустрінемось, але потреби в цьому я не бачила.

- Як щодо "Правди чи дії"? - тихіше запитала організаторка вечірки.

- Нудно, - прохрипіла дівчина, що недбало лежала на краю дивану. Лейла, здається.

- З дурними завданнями? Я за, - хмикнув русоволосий та спрямував погляд синіх очей на мене.

Щось мені це не дуже подобається, але нехай.

- Я граю, - посміхнулась усім присутнім, а потім поглянула на Ніка.

- Я теж, - коханий без особливого ентузіазму погодився, а потім легко стиснув мою руку, що секунду тому вгороджувала гострі нігтики в його долоню.

- Більшість за, тому граємо!

Гра почалася. На середину столу ми поклали порожню пляшку з-під якогось напою, щоб випадковим чином обирати хто буде відповідати на каверзне питання чи виконувати дуже дивну дію. Першою крутила пляшку Софі й вибір постав перед її братом.

Коли хлопець легковажно сказав: "дія", я голосно вдихнула та моє серце наче стиснулось вдвоє.

- О, я знаю цікаву дію! - Лейла різко, наскільки в її стані це було можливо, піднялась з дивану та прилягла на плече хлопця поряд. - Метью, вийди на вулицю і прокричи: "Хто хоче бути моїм хлопцем?"

Єхидна посмішка з'явилась на обличчі дівчини, а рудоволосий, напевно, в душі зіщулився, але не показав цього. За декілька хвилин вся компанія була на задньому дворі будинку, де біля басейну ледь не натовп прихильників вечірок весело проводив час.

- Ну, брате, давай! - хлопнула його по спині Софі.

- Чорт візьми, це буде найдурніший вчинок у моєму житті! - тихо сказав Метью перед тим, як за мить закричати: - Хто хоче бути моїм хлопцем?!

Здається, саме в цей момент і музика стихла, щоб момент сорому зеленоокого почули просто усі. Проте мої здогадки не здійснилися, небагато людей засміялись та з будинку линуло лише декілька "я".

Після цього ми повернулись до тієї ж кімнати, де починали грати. Щоправда, до нас приєдналося ще троє чи четверо людей, які я навіть не пам'ятаю чи представлялись. Але, все одно, головне, що не сумно.

Метью прудко розкрутив пляшку від шампанського, що показала на Ніка. Брюнет легко посміхнувся та миттєво відповів: "дія".

- Ну, можеш придумати щось оригінальне, - попросив Еванс, нахабно посміхаючись.