Розділ 16 (ч.2)

(Лія)

Вечір справді мав скластись непогано. Принаймні мені хотілось в це вірити. Як виявилось, Нік уже декілька днів знав про вечірку, яку планував хтось із його колишньої компанії, проте мені вдалось дізнатись про це тільки зараз. Чи це звичка говорити про все в останню секунду, чи це лише зараз так усе склалось? Не знаю. Але, не певна, що зможу зрозуміти.

Сьогодні мій настрій був на найвищому рівні та хотілось мати не просто прекрасний вигляд, а найпрекрасніший, найграйливіший та найбільш диявольський. Минулого разу я виглядала по-ангельски дивовижно, але цього разу потрібно щось зовсім інше.

Чорні джинси мом, такого ж кольору подовжений топ, масивний ланцюжок, що звисав дугою під ременем та туфлі на високій платформі, здається, просто не могли бути створеними для мене, якби я не спробувала створити цей образ. Непогано, не зовсім моє, але, як експеримент, підходить.

На губах за мить з'явилась темна бордова помада, а очі уже прикрашали яскраві стрілки. Трошки магії косметики і я зовсім інша людина. Хоча мені це навіть до вподоби. А волосся випрямила і тепер воно сягає ледь не до попереку. Це реально не я.

Нове перевтілення вирішила залишити в історії інстаграму з багатозначним підписом: "Я була хорошою дівчинкою поки не зустріла його" ("I was a good girl until I met him") і позначка аккаунту Ніка.

Цікава реакція Еванса, бо ми домовились, що він не бачитиме мого образу до самого виходу. За декілька секунд приходить сповіщення від інстаграму, наче хтось позначив мій профіль у сторіз. З цікавістю переходжу по посиланню на сторінку коханого і переглядаю свіжу історію.

Нік також обрав стиль тотал блек, що йому дуже пасує, але щира посмішка з'явилась тільки від підпису його фото: "Я був поганим хлопцем, поки не зустрів її... P.S: з нею став ще гіршим" ("I was a bad guy until I met her ... P.S: I got worse with her").

Я ненавмисно закусила губу, коли побачила на власні очі коханого, який хитро посміхався та зиркав на мене хтивим поглядом. Не буду заперечувати, що мені теж важко було ігнорувати його красу. А Нік, чорт візьми, занадто красивий, щоб це не брати до уваги.

- Хотів сказати, що ти дивовижна, - низький голос Еванса повністю видавав його емоції, хоч на обличчі блищала лише білосніжна посмішка.

Мене неабияк тішило те, що мені вдалось вразити Ніка та змусити його, на диво, довго сканувати мене поглядом, а можливо й вгамовувати шалені думки чи фантазію.

- Дякую, милий. Хоч мені здається, що трохи відверто.

- Так, але ж ця відвертість тільки для мене. І, якщо тобі подобається, то я не маю права забороняти одягатись так, як хочеш.

За лічені секунди я затримала свій погляд на його темних бурштинових очах і послала мовчазну подяку. Мені приємно, що моє бажання цінується попри все. Я маю вигляд зовсім не той, який сховає мене від зайвих очей та голодних поглядів, але впевненість в тому, що Нік повністю підтримує мене, не зникала і приємно гріла мою душу.

- Для тебе я можу виглядати ще відвертіше.

- Я буду не проти. Люблю тебе будь-яку.

***

Тільки-но місто вкрила темрява, почалась і друга хвиля життя. Ніч значно веселіше та загадковіше дня, а коли вона ще й прикрашена вечіркою та гучною музикою, то узагалі немає сенсу порівнювати її з днем.

Щоправда, ніч теж буває різною. Поряд з коханою людиною в романтичній атмосфері та безмежних глибоких почуттях, самотня - зі сльозами на очах і на самоті з болем від минулого або ж весела і яскрава - рай для тих, хто обожнює веселощі. Я не прихильниця гучних вечірок, але іноді для різноманіття мені цього бракує та хочеться відчути найкращий період мого життя ще яскравіше та менш тверезо.

І сьогодні мене чекає саме таке. Тільки тепер поряд з Ніком і в оточенні зовсім незнайомих людей. Також це один з небагатьох разів, коли всі веселощі відбуваються в чиємусь домі, а не в клубі за класикою.

Шалена енергетика цього місця одночасно і запалює, і давить на свідомість, коли пробираєшся широким коридором крізь ледь не натовп. Очі бігають в різні сторони, а миготливе світло б'є в зіниці так, що зосередитись чи роздивитися щось нереально.

Я повернула голову в сторону, де ще декілька секунд тому бачила Ніка, але за ним і слід похолов. Чорт візьми, я загубила хлопця на вечірці! Сподіваюсь, ми знайдемо одне одного до того, як проблеми почнуть утворюватись зі швидкістю світла.

В пошуку коханого мій погляд зупинився на великій залі, де найгучніше було чути музику. Та й взагалі мені захотілось трохи роздивитися цей будинок, можливо, й Еванса помічу.

Попереду довгий коридор переходив у білосніжні широкі сходи, а з високої стелі звисала дорога люстра. У різні боки були ходи до інших кімнат та маленьких коридорчиків, у яких легко можна загубитись, якщо не знати куди йдеш. Скрізь виднівся мармур. Здається, уже не модна ця велич, але виглядало воно зовсім не природно з тим, що відбувається всередині будинку.

Я намагалась побачити десь Ніка і ходила з коридору до основної зали. Серце почало гупати в такт музиці, але розум все ще не міг прийняти факт, що треба розважатись.

- Гей, обережніше! - заверещала якась дівчина, коли я випадково наступила їй на ногу.

- Пробач, - ніяково відповіла я та почала далі рухатись крізь людей.

І я побачила Ніка в іншому кінці кімнати, він пильно дивився в натовп, певно, шукаючи поглядом мене. Я різко розвернулась в цей бік і миттєво відчула щось мокре на собі й побачила паперовий стаканчик, що випадає з рук хлопця поряд.

Рудоволосий легко скривився, а потім крізь зуби просичав:

- Чорт візьми, третій напій уже!

- Я навіть не дійшла до танцмайданчика, як виявилась повністю мокрою, - фиркнула у відповідь та підняла погляд на незнайомця.

Зелені очі горіли неясним вогником та погляд блукав мною. Потім його обличчя набуло здивованого виразу, а брови підскочили догори, що на одній з них я помітила вистрижену смужку.