Розділ 9 (ч.2)

(Лія)

*тиждень потому*

Не можу повірити, що я нарешті маю нормальні стосунки! Чорт візьми, попри те, що я та Еванс уже цілий тиждень разом, я все ще не можу зрозуміти, як ми досі не посварились?

Відкриваю очі, щоб просто піднятися з того місця, де вчора заснула. О жах! Погана була ідея пів ночі дивитись детективний серіал. Та ще й з твоїм хлопцем, а потім поринути в царство Морфея одягненою, лежачи на ньому, якось помістившись на дивані.

Все тіло ниє від незручного положення під час сну. Тільки-но я спробувала встати, як миттєво перечепилась через зарядку до макбука і полетіла вниз на холодну плитку. Моя невезучість починає активуватись! Дякую хоч за той тиждень спокою.

На щастя, ноутбук не впав за мною. А то його втрату я навряд би пережила. Повільно намагаюсь піднятись. Ех, тепер, певно, й синець на нозі буде. От що завадило мені просто дивитись цей серіал не у спальні? Здається, зовсім нічого, але ж я як завжди.

Я пішла на другий поверх, тихо ступаючи сходами, щоб лишнім шумом не зруйнувати й так не дуже комфортний сон коханого. Захопивши рушники та халат, я зникла за дверима ванної кімнати. Варто привести себе в порядок. Хоча б мінімальний.

Після усіх ранкових звичок, я уже не почуваюсь як ще зовсім трохи раніше. На годиннику майже десята, значить, можна спокійно йти готувати сніданок. Як правило, у нашій маленькій родині сніданок готує той, хто раніше прокинеться. Хоча, якщо вважати, що ми обоє не звикли зранку їсти хоч щось, то це дуже навіть легко. Кава, можливо, щось до кави, іноді якийсь легкий перекус.

Я підійшла до Ніка, який спокійно спав і дуже мило посміхався. Легко поцілувала його в щоку, а потім просто сиділа і дивилась яким хорошим він буває, коли спить. Зазвичай, це його звичка - дивитись на мене під час сну, але сьогодні коханий дав мені можливість це зробити.

- Ти ще довго будеш мене пропалювати поглядом? - ледь обурено запитав він, а тільки потім відкрив очі.

- Не знаю, - повторила тон хлопця я.

Еванс дивився на мене знизу вверх. Легка посмішка відбивалась на його обличчі, я б сказала, хитра. Його погляд обпікав кожен міліметр мого тіла, на який звертав увагу милий. "Ну так, навряд на мене не звернеш увагу," - майнула думка, як зрозуміла причину його цікавості мною.

- Здається, кава готова, - перервала зоровий контакт, ледь залившись рум'янцем.

А подумки закрила рукою обличчя, немов бажаючи зрозуміти причину цієї дивної своєї поведінки. Як школярка якась, чесне слово! Здається, дорослі люди, а все ще почуваюсь не дуже зручно від такого багатозначного погляду. До чого ж, майже вперше.

- Красивий халат, - долинуло від коханого, коли я вже була на кухні. Кутики губ миттєво піднялись у задоволеній посмішці.

- Цілком звичайний.

Я вже взяла чашку з еспресо. Нік мав рацію, цей напій крутіше, ніж лате. Та ще й з самого ранку, коли взагалі не хочеться думати та просинатись. Гіркий присмак "божественного напою" розливався по всіх рецепторах, а потім починався головний ефект кофеїну - прокинутись і бути готовою до нового дня.

- Жах, оце спати з тобою незручно, - вимучений голос Ніка лунав уже зовсім близько.

- Що аж так? - хмикнула я та подивилась на мого милого, який рухав головою у різні сторони та розминав плечі. Так, незручно спалось, незручно, можу погодитись.

- Ага, - тихо сказав милий та взяв чашку з кавою. - Як плечі болять.

- Нічим не можу допомогти, - ледь посміхнулась я. Це досить кумедно. Хоча бачити його таким замученим - не найкраще, що може бути цього ранку.

Під пильним поглядом Ніка я допила залишки кави та повернулась до раковини, щоб помити чашку. Хлопець цим часом залишив і своє горнятко від напою поруч.

Тільки-но я хотіла розвернутись, щоб піти уже переодягнутись у щось зручніше, як відчула дотик Еванса на моїй талії.

Потім його рука спустилась до низу шовкового халата, а пальцями він легко стиснув тканину. Зовсім не торкаючись моєї ноги, мені все одно здавалось, що шкіра, прихована приємною тканиною, реагувала на цей дотик.

- Що ти робиш? - у пів оберта розвернула голову до нього.

- Нічого протиправного, - тихий, майже романтичний шепіт був порушений ледь не вигуком: - Чорт!

Я різко повернулась до коханого, щоб зрозуміти причину його збентеження. Нічого дивного!

- Треба ж було так незручно лежати, щоб потім весь ранок мучитись від болю в шиї та плечах! - скоріше до себе сказала я. - Можливо, тобі масаж зробити? - неочікувана пропозиція злетіла з моїх уст.

- Не відмовлюся, - долинуло від брюнета.

А я зрозуміла, що я не вмію робити масаж! І тоді який сенс було пропонувати? Ну, це я вже не дізнаюсь.

- Але є одна проблемка, - я на мить затихла, але сіра футболка Ніка вже лежала на підлозі. - Я не вмію робити масаж.

- Можна і не масаж. Щось схоже хоч, - сказав Еванс та посміхнувся мені.

Хех, ти занадто віриш у те, що я не така вже й безнадійна. Я не зовсім впевнено торкнулася плеча хлопця. Певно, я не надто розуміла, що роблю, але мої пальці плавно переміщались від його шиї до ключиць, наче досліджуючи місце, де мої руки торкатимуться ще не раз.

Легко надавлюючи великими пальцями, я переміщала руки на декілька міліметрів ближче до шиї, де саме казав Нік, що заніміло все від незручного положення під час сну.

- Лі, я зовсім не відчуваю твоїх дотиків, - тихо сказав кароокий і поклав свою руку поверх моєї, щоб несильно стиснути.

- Я не вмію, - трохи роздратовано хмикнула у відповідь і хотіла вже піти на другий поверх, щоб нарешті вдягнутись, проте Нік втримав мою руку, як би я не намагалась.

- Зачекай, - прошепотів коханий. І, мабуть, посміхнувся. На жаль, зі сторони спини його емоцій не видно.

- Що?

Мою руку миттєво було звільнено, але йти я поки не наважилась.

- Це було приємно, - мовив хлопець, а я просто застигла на місці.

- Мені від подібних твоїх дотиків дах зносить, - кокетливо прошепотіла у відповідь.