Розділ 6 (ч.2)

(Лія)

Легкі промені сонця проникали до кімнати та падали саме на ліжко, де спала я. Усі спроби заховатись та доспати завершувались провалом. Як би я не намагалась знайти частину ліжка, де можна ще хоч якось подрімати годинку-дві, завжди було не те.

- Доброго ранку, Лі, - тільки-но розплющила очі, сказав коханий. Хлопець стояв на терасі та дивився кудись у далечінь. Он хто всі вікна відкрив та ще й двері на терасу.

- Доброго, - потягнулась я та мимоволі посміхнулась. Може весь день так в ліжку пролежати?

- Як спалось? - Нік заглянув у кімнату, а потім і зайшов всередину.

- Непогано, але все ще незручний мені цей часовий пояс.

- Нічого, звикнеш. Що плануєш на день? - почав засипати питаннями брюнет.

- Сповістити усіх про те, що я жива, подзвонити мамі, щоб не хвилювалась і дещо ще. Поки не скажу, - хитро посміхнулась і подивилась на мого кароокого. Певно, його моя загадковість уже змушує нервувати. А я попереджала про заспокійливе.

- І що ж? - у відповідь посміхнувся він.

 Нарешті я бачу його щиру і широку посмішку! За останні два дні це вперше. Певно, я вже й до всього ставлюся дещо дивно, але, чесно кажучи, не думала, що доведеться хлопця виводити з легкої депресії, в яку ж сама загнала. Тому це непоганий знак.

- Нічого небезпечного. Обіцяю.

- Добре, вірю, - промовив хлопець. - І вибач мені за слова, які могли образити тебе вчора.

- Та нічого. Давно пора визнати, що тільки з тобою я маленька дівчинка, яка справді іноді робить щось дивне, - грайливо підняла куточки губ я.

- Ти не маленька дівчинка, ти - диктатор, - кинув Нік та щирий сміх наповнив кімнату.

- Перш за все я жінка, яка може поєднувати ці дві риси, - хмикнула у відповідь.

- Ні, ти моя вередлива дівчинка, яка любить тримати все у своїх руках, а потім в якусь мить, коли тобі це набридає, ти стаєш іншою. Тобі хочеться самій, щоб про тебе подумали, допомогли, але не скажеш цього.

- Це більш схоже на правду, але...

Нашу милу розмову перервав рингтон мого телефону. Я потягнулась рукою до тумбочки, коли на дисплеї смартфону висвітилось "мама". О, мінус один пункт плану

- Добрий ранок, - радісно сказала їй. Нік посміхнувся та, певно, хотів залишити мене наодинці, щоб спокійно поговорити, але я взяла його за руку, щоб показати, що він не заважає.

- Добрий ранок, щоправда, у мене вже майже вечір, - так само відповіла мені мама. - Як справи?

- Супер, - промовила відразу ж, але доповнила: - Вперше за довгий час. Як твої справи? Що там Тед?

- Дарма ти так швидко втекла, брат сумував. Лі, увімкни камеру, - попрохала жінка.

- Мам, я досі в ліжку. Не хочу, щоб ти бачила мене такою заспаною, - на моєму обличчі з'явилась широка усмішка, а я подивилась на Ніка, який ліг поряд. Коханий ледь засміявся, а я закотила очі.

- Наче я ніколи не бачила тебе зранку. Що ти ховаєш?... Чи кого? - невпевнено запитала Тернер старша.

Я поклала одну руку на обличчя, як знак провалу.

- Та нікого і нічого я не ховаю. Хіба що моє заплутане волосся та заспані очі. Ну, і Нік, який сидить поряд і насміхається з нашого інтелектуального діалогу, - скосила погляд на брюнета, посмішка якого раптово зникла.

- Лі, включи камеру, я тобі кажу!!! - крикнула мама, що я ледь не впустила телефон. Хлопець голосно засміявся, а я ввімкнула камеру.

- Рада? - перепитала її. - Побачила все, що хотіла?

Навела камеру не лише на себе, але й Ніка. Він, на щастя, був більш одягненим, ніж я. Коханий просто повернув свою ідеальну посмішку та помахав жінці в екрані. Просто ідеальне знайомство!

- Так, - долинуло від мами. - Лі, він має характер такий же ідеальний, як зовнішність? - прямо сказала вона. А хлопець підсунувся до мене ближче, певно, ці слова його добре зацікавили.

- Ні, певно, зовнішність у нього занадто ідеальна, - я поцілувала хлопця в шоку.

- Я тут теж є, між іншим, - хмикнув брюнет.

- Нік, знайомся, перед тобою найзайнятіша людина в Лондоні й власниця ще гіршого характеру, ніж у мене - Марі Тернер. Мамуль, це Нік Еванс - мій хлопець і той, хто терпить мій жахливий характер, - швидко познайомила їх я.

- Не заздрю я тобі, - почула від біловолосої. І ці слова точно були адресовані не мені. - Вона злюка.

- Я знаю, - долинуло від Ніка. Знаєш ти... Я подивилась на нього трохи вороже.

- Ей, нечесно обговорювати мене при мені! - запищала я.

- І майстерно вміє лякати людей, - доповнив хлопець, за що я вдарила його по нозі.

- Добре, не заважатиму вам. До речі, Ендрю підшукав тобі декілька варіантів квартир, можеш подивитись сьогодні-завтра. А у мене ще є деякі справи. Гарного дня, - мама скинула виклик і я полегшено видихнула.

- Вона крута, - почула я від коханого.

- Хіба до тебе... Чи коли я воскресла раптово, - тихо сказала. - Та й до Теда вона краще ставиться, ніж до мене.

- Ей, не сумуй, - хлопець сів ближче до мене та сховав у своїх обіймах. - Давай вдягайся і будемо думати про сніданок. Як-не-як тепер це наш спільний клопіт.

- Я не хочу. Хочу просто лежати у твоїх обіймах і не відпускати. Ти не уявляєш як я скучила, - я відклала м'яку ковдру та сіла Ніку на руки. - Я люблю тебе.

- Хоч я і в почуттях мінімаліст, але згоден. Я теж тебе люблю, - торкнувся моїх губ хлопець. Ледь-ледь, скоріше всього просто дражнив мене цим невинним дотиком.

- І ти справді думаєш, що я злюка? - удавано надула губки.

- Ти мила коли злишся. І мене це шалено заводить. А ще ти кумедна коли п'яна, - посміхнувся, торкаючись моїх уст, Нік.

Я обійняла його шию руками.

- Ти вирішив згадати усі наші романтичні моменти?

- Їх занадто багато. А ще, ти шалено прекрасна в тій коротезній спідниці, яку одягала на вечірку, коли ходила з дівчатами "забути" мене, - він поклав руку на мою талію.

- Пригадую. А ще я тоді була зла на тебе і згарячу сказала, що ти ревнуєш мене до Ентоні, лише тому, що він... твій хлопець, - ледь договорила цю дурницю я і ми зо сміху ледь не впали з ліжка.