Глава 44

Глава 44

Коли одна дівчина вийшла вперед, немов прорвало греблю, інші почали просити мене одна за одною. Вони були дуже схвильовані, тому, здавалося, що вони просять мене не про сукні, а про щось набагато цінніше.

Бланш дивилася на нас із задоволеним обличчям. Я була така горда, що не знала, що сказати.

Потім музика в залі почала змінюватися. Стала грати мелодія групового танцю. В очах Бланш блиснув вогник.

- Пані Ебігейл! Ця музика... - сказала Бланш.

Налагоджувати репутацію серед молодих аристократок це звичайно добре, але Бланш любила танцювати - це теж важливо!

Я заговорила, звертаючись до дівчат:

- Добре, я пошлю подарунки у ваші особняки. А зараз вибачте мене. Принцесо Бланш, ходімо танцювати!

- Так! - вигукнула Бланш.

Я схопила Бланш за ручку, і ми попрямували в центр залу. У приміщенні було досить багато народу, але, коли ми з Бланш увійшли, нам поступилися місцем.

Ми зробили паузу, тоді як музика зупинилася. Бланш ніжно взялася за краї сукні й широко розкинула її з обох боків.

- Пані Ебігейл, велике вам спасибі, - подякувала Бланш.

Широка біла сукня була схожа на крила янгола. На ній так само були білі туфлі, які я подарувала минулого разу.

Це так корисно для творчого розвитку, створювати дизайн і одяг усю ніч! Усі дивляться на мою прекрасну Бланш! Моя донька наймиліша!

Незабаром музика почала знову грати, і я пішла за Бланш. Ми почали крокувати в такт, тримаючись за руки, як на тренуваннях. У легких вібраціях добре відчувався ритм. Бланш танцювала як маленька фея. Її рухи були плавними і граціозними, а щасливе усміхнене личко - дуже красивим.

Щоразу, коли Бланш починала кружляти, поділ її білої сукні широко розкривався. Вона була немов співочий птах, який, здавалося, летів на вітрі.

Коли в поле мого зору потрапляли обличчя людей, усі вони дивилися на Бланш.

Бланш уже набагато краще справлялася з надмірною увагою з боку інших людей, але це все ще її бентежило.

Принцеса взяла мене за руку і притиснулася ближче, обіймаючи вільною рукою. Ми були так близько одне до одного, що я могла відчувати тепло її маленького тіла.

- Ти дуже хоробра... - прошепотіла Ебігейл Бланш.

Щойно танець закінчився, публіка вибухнула оплесками. Усі вони виглядали так, ніби побачили щось незвичайне. Милота і привабливість Бланш без сумнівів була незаперечна!

Наступна мелодія більше пасувала для танцю між чоловіком і жінкою, тому ми з Бланш відійшли трохи вбік. Незабаром кілька людей зібралося навколо нас.

- Це був прекрасний танець! Як ви можете бути такими гарними...

- Ваші сукні дуже добре поєднуються разом!

Дами говорили нам компліменти, і задавалися питанням, у чому ж наш секрет. Бланш виглядала милою і невинною, я була в доброму гуморі і почувалася чудово.

Поки я спостерігала за Бланш та іншими, до мене ззаду хтось підійшов і заговорив:

- Як ваші справи, пані Ебігейл?

Білява чарівна молода особа привітно підняла руку.

Це обличчя... я вже бачила його... точно. Адже вона Карін Стоук, молодша дочка родини Стоук, вірно?!

- Карін, все добре, дякую, я насолоджуюся цим фестивалем, а вам він подобається? - сказала Ебігейл благородним, королівським тоном.

- Так, мені все подобається, і ваш танець, він був справді вражаючим... - спокійно відповіла Карін.

Вона явно ховала свої почуття так само, як і свій незрілий вік. Зовні вона була спокійна, але всередині неї вирувала буря емоцій.

До приходу Ебігейл і Бланш вся увага була прикута до неї. Усі чоловіки дивилися на неї із захопленням і намагалися якнайкраще розгледіти її принади.

Але тут з'явилися вони, пустилися в танок і вся увага переключилася на цю пару, Карін це не сподобалося, адже вона звикла забирати всю увагу собі.

Навіть їхні звичайні на вигляд сукні привернули більше уваги, ніж дорогий одяг Карін. Сукня, яку вона сьогодні вдягнула, була дуже гарною, але не такою прогресивною, як у Ебігейл чи Бланш. Її так само розлютило те, що багато дівчат попросили в Ебігейл подібні вбрання в подарунок.

Королева і принцеса забрали всю увагу і симпатію людей собі. Карін не хотіла за цим спостерігати, бо вона відчувала заздрість і злість, але й не могла піти, бо в неї було важливе завдання від батька.

Вона була зла і дуже роздратована, але навіть тоді Карін посміхалася в обличчя Ебігейл, приховуючи свої справжні емоції. Через якийсь час вона поставила запитання з посмішкою на обличчі:

- А де ж Його Величність Сабеліан? Мені здавалося, що він теж мав прийти.

Це було природне невимушене запитання, молода панянка все ще посміхалася.

До Карін дійшли чутки, що Ебігейл і Сабеліан почали проводити набагато більше часу разом. Нібито Ебігейл змінилася і стала набагато кращою людиною, ніж була, але дівчина вважала, що це не так. Їй було ясно як день, що це просто фарс. Вона думала, що Сабеліан просто виявився обдуреним цією злою і підступною жінкою.

Якщо Карін якось змусить її розкрити свою справжню природу, Сабеліан прозріє, Ебігейл більше нікого не зможе цим обманювати, і Сабеліан стане її.

Не дочекавшись відповіді, Карін знову заговорила:

- Я так сподівалася, що побачу ваш із Його Величністю танець, як шкода, - голос був безхитрісний, але це було глузування. Щось на кшталт: «Чому ти тут одна, без Сабеліана?».

Запальний характер колишньої Ебігейл був добре всім відомий, і вона б не пропустила такі слова повз вуха. Карін саме цього і домагалася, викликати гнів у королеви, але нинішня Ебігейл ніяк на це не відреагувала і спокійним тоном заговорила:

- Я не знаю де він, мабуть, у нього виникли термінові справи.

- Ось як, а ви не проти, якщо я запрошу Його Величність на танець? - нахабним тоном запитала Карін.

Вона зухвало посміхнулася і подивилася в очі Ебігейл. Якби вона отримала від неї хоча б одного ляпаса, це була б її маленька перемога.