Глава 43

Глава 43

Я намагалася зберігати безпристрасний вираз обличчя, адже мені хотілося говорити з людьми так довго, як тільки зможу.

- Дякую, все добре. Пам'ятаю, торік ви теж приїжджали сюди, вірно? - запитала Ебігейл.

- Ви маєте рацію. Дякую за гостинність... - відповіла леді.

Вона все ще помітно нервувала. Коли я подивилася на всі боки, інші люди намагалися навіть не наближатися до того місця, де ми стояли.

Дочка графа посміхалася мені, але вигляд у неї був такий, немов її життя було в небезпеці. Думаю, що час закінчувати цю дружню бесіду. Це не вперше, коли я бачу таку реакцію під час розмови зі мною. Зрештою я вирішила відійти на крок назад.

- Не за що, я сподіваюся, що ви чудово проведете час на фестивалі. Гарного дня... - сказала Ебігейл.

Я намагалася рухатися і говорити якомога невимушеніше. Хах, з ким би ще поговорити? Хм... хочу поговорити з молодими дівчатами. У цей час так мало стилів одягу чи тонкощів макіяжу, тому так хочеться з кимось поділитися! Коли ж у мене з'являться подруги?

І тут я побачила, як кілька юних дівчат зібралися разом.

Вони були ще дітьми, які зовсім скоро стануть підлітками. Вони перемовлялися між собою і дзвінко сміялися.

- Принцеса Бланш! Ви маєте такий гарний вигляд у цій сукні!

- Принцеса сьогодні дуже красива!

- Так, вона чудова!

- Що ж... спасибі вам... - зніяковіло посміхаючись сказала Бланш.

Сором'язлива Бланш була оточена юними леді. Здивовані погляди були спрямовані на неї, всі милувалися її красою і говорили приємні слова.

Це не дивно, зрештою, наша принцеса найпрекрасніша на світі. Я стояла трохи осторонь і спостерігала за ними... це був перший раз, коли я бачила її настільки збентеженою.

Просто насолоджуйся цим, Бланш.

Дивлячись на неї, я неусвідомлено усміхнулася. Потім почувся голос молодої дівчини:

- До речі, принцесо Бланш. Я хочу вас про дещо запитати...

- Так, звісно, - відповіла Бланш.

Молода дівчина якийсь час вагалася із сором'язливим виглядом і потім заговорила:

- Я вперше бачу такий дизайн, хто ж творець цієї чудової сукні? Вона для мене в новинку, а ви в ній просто чарівні!

Погляд дівчини засяяв. В інших також загорілися очі й прочинилися роти.

- Вірно-вірно. Хто цей чудовий кравець? Судячи з цього вбрання, він просто майстер своєї справи!

- Принцеса Бланш, де ви знайшли такого чудового кравця?!   

Мені як дизайнерці цієї сукні було дуже приємно і радісно чути цю похвалу. Я ледь стримувалася, щоб не пустити сльози щастя.

Бланш виглядала такою ж задоволеною, як і я. Вона заговорила гучним і гордим голосом:

- Так, ця сукня найкраща! А її творець - пані Ебігейл!

Очі дівчат, при цих словах, в одну мить широко розплющилися від подиву. Наче хтось розповів їм неймовірну історію.

- Сама королева?!

- Справді?!

У цей момент Бланш помітила мене і широко посміхнулася.

- Так, увесь цей час ви хвалили сукню, яку створила пані Ебігейл, - відповіла Бланш.

- Оце так...

- Вражаюче...

Панянки подивилися туди, куди дивилася Бланш і теж помітивши мене, почали аплодувати з усмішками на обличчях.

Дівчина, з якою ми говорили раніше, почувши про це, теж виявила інтерес і заговорила:

- Вау, пані Ебігейл. Приголомшливо! Ви особисто створюєте одяг ручної роботи для принцеси? У вас талант!

- Дякую. Це справді гарна сукня. Вона мила, і дуже пасує принцесі Бланш, - сказала Ебігейл, глянувши на дівчину.

Моє обличчя стало трохи жорсткішим, ніж коли я дивилася на Бланш. Однак, я маю бути насторожі, я не повинна створювати курйози чи непорозуміння, адже тут так багато знатних людей.

Бланш розсміялася і заговорила:

- Крім того, ця сукня така дихаюча і легка, я навіть не одягла корсет із під'юбником.

- Ви справді не вдягли корсет і кринолін?!

Дівчата були вражені її словами. Я відчула ще більшу гордість за сукню Бланш. Адже вони навіть не уявляють, як це, ходити в сукні без корсета, який наче лещата стискав грудну клітку і талію.

- Я вам заздрю. Як вам має бути зараз прохолодно і комфортно...

У голосі дворянки виразно чулася заздрість. І це не дивно, адже було дуже важко носити корсет у розпал такого спекотного літа: дихати дуже складно, а підспідниця з криноліну незручна, адже тканина не дихає, словом просто мука. Я з хвилину роздивлялася дівчат. Зараз тут зібралося близько десяти панянок і всі вони були стомлені. Усі крім Бланш.

- Міс, хотіли б ви сукню такого фасону? - запитала Ебігейл.

Ескізи в мене є, шиття можна довірити працівникам.

- Моя королева, ви... - аристократка не знала, що сказати.

Вона, здавалося, була дуже здивована. Це нагадало мені те, як я сказала своїм служницям, що вони можуть носити що завгодно за своїм бажанням.

Явно зніяковівши і трохи похитнувшись, дівчина заговорила:

- Я справді можу отримати таку милість?

Я побачила крапельки поту, що проступили в неї на лобі. Вона була схожа на людину, що шукає воду в пустелі. Але спека була сильнішою, ніж страх переді мною. Я кивнула і сказала:

- Так. Звичайно.

- Дякую, дякую вам, моя королева, ви дуже добрі...

- Пані Ебігейл, чи можу і я отримати від вас такий щедрий подарунок?  

- І я...

- Прошу вас, пані Ебігейл, можна і мені...