Розділ 10.

Світло пробивається крізь штори. У повітрі ще залишилося тепло затишного сну. Лея вже встигла застрибнути на ліжко й поклала морду на ноги Теї. Арчі продовжував мирно спати на підлозі. Майло, без футболки, у спортивних штанях, стоїть на кухні, наливаючи воду в чайник. 

— А ти, пані, хропіла голосніше за мене. Це було образливо, – звернувся хлопець до улюблениці. 

Тея засміялася крізь ранкову дрімоту та повернулася на бік. У цей момент пролунав телефонний дзвінок. 

Дівчина ледь не на осліп потягнулася до телефона, протерла очі, щоб глянути хто дзвонив так рано. Побачивши хто ж то був, стиснула губи.  

– Знову мама. 

Вона встала з ліжка та пішла у іншу кімнату.  

– Я чула чийсь голос. Ти не сама? – жінка у телефоні навіть не привіталася.  

– І тобі привіт, – Тея була не менш роздратованою, та намагалася стримувати себе.  

– Та кажи вже. Хто з тобою? 

– Це Майло. Він мій, – зробила паузу, – хлопець. 

 Мама з іронією хмикнула крізь зуби.  

– Той актор, так? Ті, хто живуть у мріях, не мають місця для реальних жінок. Особливо для таких, як ти. 

Дівчина підняла брови від обурення. 

– І яких це «таких»? 

– Ти завжди була розумна, але непомітна. Не така, до кого тягнуться такі, як він. Ти ж не думаєш, що це надовго? 

У відповідь тиша. Тея ледь стримувала сльози, щоб не виказати цій жінці справжніх емоції.  

– Чому ти завжди знаходиш спосіб зробити мені боляче? – процідила крізь стиснуті зуби.  

– Бо я єдина, хто говорить тобі правду. Твій татко ж ніколи цього не зробить. Йому ти вже точно розповіла. А я, як завжди, дізнаюся останньою. 

– Бо тато мене любить. І не змушує відчувати, ніби я завжди нічого не варта, – дівчина не витримала і крикнула в трубку  

Вона так розізлилась, що не чекаючи відповіді кинула слухавку.  

Кілька хвилин дівчина стояла зовсім нерухомо і в суцільній тиші. Потім повернулася до кухні. Сперлася на одвірок дивлячись на те, як Майло сидів на стільці і помішував чай в двох горнятах. 

– Гей. Все добре? – запитав юнак, помітивши вираз обличчя Теї. 

Дівчина глибоко вдихнула, щоб хоч трохи зібратися, але нічого не вийшло. Вона сіла поруч на стілець. Стиснула кулаки, щоб приховати тремтіння в пальцях. 

Тея трохи промовчала, а тоді підняла на хлопця погляд і тихо сказала.  

– Це була мама. Вона не вірить, що ти можеш бути зі мною по-справжньому. 

Майло трохи нахилився до неї, взяв дівочу долоню в свою і ніжно погладжуючи її легко поцілував. 

– Теє, твоє серце найяскравіше з тих, що я коли-небудь зустрічав. 

Він кладе її долоню собі на серце і корчить неймовірно театральну гримасу.  

– Оце б’ється тільки для тебе. 

Тея мимоволі посміхнулася, але глибоко в ній щось вже зрушилось. Сумнів проріс. 

*** 

Шелест листя та легкі пориви вітерцю завжди діяли на Тею заспокійливо. А тепер коли вона могла спостерігати за білками в парку не лише в компанії Арчі, серце раділо ще сильніше.  

Майло йшов поруч. Їх плечі час від часу торкалися одне до одного. 

– Якщо Лея знову знайде у кущах бутерброд і вирішить, що це її я не маю сил з нею сперечатись, – посміхнувся хлопець і відтягнув собаку від якогось пакета незрозумілого походження. 

 Тея сміється і переступає поводок, що заплутався навколо її ніг: 

– Після минулого разу краще не треба. Ти програв з гідністю. 

– Вона засоромила мене перед голубами. Це був мій моральний крах. 

Пауза була легкою та приємною. Їхня розмова, як давно знайома музика - ти ніби і знаєш кожну паузу та слово, але емоції від кожного прослуховування не перестають радувати. Раптом Майло глибше вдихає й злегка сповільнюється. 

– Учора я говорив із режисером. Вони таки запускають повний графік репетицій. Починаємо з понеділка. 

Тея киває, тримаючи рівний голос. 

– Я здогадувалась. 

Хлопець зупиняється, щоб подивитись на неї. 

– Але тепер це офіційно. Репетиції шість днів на тиждень, зранку прогони, ввечері відпрацювання сцен і декілька відряджень в інші міста, - стишив голос. – Я хвилююсь, що тебе буде дратувати, коли я трохи зникну . 

Тея швидко прибрала з обличчя будь-який натяк на негативні емоції та посміхнулася. 

– Майло, - підійшла на крок ближче, – Я рада, що ти отримав цю можливість. Справді. Якщо ти не будеш тут я все одно буду вболівати там. На відстані. 

Вона говорила щиро, але занадто легко. Його погляд став теплішим, але недовірливим. Хлопець взяв її за руки. 

– Ти дуже переконлива, але я знаю цей твій тон. "Все добре, але хочеться завити"