Розділ 9.

2 дні по тому 

У квартирі тихо та спокійно. На годиннику вже десята вечора. Тея сиділа на дивані в широкому светрі, загорнувшись у плед і гортала блокнот з рукописними нотатками, але погляд все одно блукав крізь сторінки. Лея дрімає біля вхідних дверей, Арчі обережно гризе іграшку під столом. 

Зненацька пролунав короткий дзвінок у двері. 

Тея завмерла слухаючи. Погляд ковзнув до годинника — десята вечора. Нахмурила брови не розуміючи хто міг бути так пізно. 

Вона встала і пішла до дверей. Лея вже стоїть, хвіст тремтить. Арчі насторожено виглядає з-під столу. Вона відчиняє і завмирає. 

На порозі стоїть Майло. Той самий погляд, знайома усмішка. На плечі – рюкзак, в руках – букет півоній, в очах — радість. За мить, Лея стрімко кидається до нього, підскакує, скавчить, виляє хвостом так, ніби світ тримається на її радості. 

Майло всміхається.  

– Ну привіт, – його голос звучить схвильовано та хрипло.  

Він ледь встигає поставити рюкзак та букет, перш ніж Тея кидається до нього. Обіймає. Сильно, сильно. Він ховає обличчя в її волосся і вдихає його запах, хапається за її талію ніби за рятувальне коло.  

– Ти мав приїхати завтра, – Тея ледь стримувала сльози.  

– Я знаю. Просто не зміг би витримати ще ночі без тебе.  

Він опустив її на землю та дивився на неї, втомлено усміхаючись. Пальці стиснули його куртку. 

– Ти виглядаєш втомленим. І дуже красивим. Це взагалі несправедливо. 

– Я старався. Навіть в літаку не спав, щоб прибути сюди максимально зворушливим. 

Вони сміються. Арчі, не витримавши, вклинюється між ними, притискаючись до ноги Майло. 

Майло погладжує обох собак  

– Хлопче, ти не уявляєш, як я скучив за вами. І за твоєю мамою особливо, – кидає погляд на Тею. 

Коротка тиша, насичена всім, чого вони не сказали в ці два тижні. Дівчина торкається його щоки. 

– Заходь вже. Ще трохи, і сусіди вирішать, що я знімаю романтичну драму на ґанку. 

Він проходить у квартиру не відпускаючи її руки, знімає куртку і піднімає Лею на руки. Песик шалено махає хвостом. 

Майло чухає її за вухом.  

– Вона сумувала? Скажи чесно. Чи це просто шоу? 

– Вона скиглила кожного разу, коли чула звук, схожий на відкривання дверей. Думаю, це справжнє кохання. У неї хороший смак. 

Хлопець опускається на ліжко. Тея сідає поруч, кутається у плед, кладе голову йому на плече і відчуває, як його рука обіймає її талію. Вперше за два тижні ніч здається повною. 

– Я вже думала, що розплачусь, коли побачу тебе, – дівчина притискається до нього ближче.  

–  Давай. Я витру. Я готовий.  

Тея сміється, щиро. Вперше за весь вечір. Вперше за кілька днів. 

– Ти б не хотів залишитися на ніч? Вже пізно, щоб йти до дому, – запитала дівчина ховаючи обличчя в його плечі.  

– Так, дуже хотів би, – поцілував у скроню. – Так ти врятуєш мене від ночівлі на самоті з подушкою.  

– Добре. Тоді швидко піду в душ, а ти розстеляй ліжко.  

*** 

В кімнаті була майже повна темрява. Лише світло від ліхтарів на вулиці трохи розбавляло її. 

Майло сидить на краю ліжка, прислухаючись до звуків вечора. Тея виходить із ванної у легкій футболці й коротких шортах. У руках склянка води. Вона зупиняється біля дверей, їхні погляди зустрічаються. 

Вона ніяковіє і дивиться собі під ноги.  

Майло підводиться, усміхається тепло і тихо. Він бере склянку з її рук, ставить на тумбочку. Потім повільно підхоплює поділ своєї футболки і стягує її через голову. Кидає її десь на стілець. Його тіло тепле, живе, звичне й справжнє. Не показне, не позірне. Просто таке як має бути. 

Тея мовчки підходить ближче. Її тонкі пальці, несміливо, але з довірою ковзають по його грудях від ключиць до живота. Дівчина торкається ніби вперше. Майло затамовує подих, але не рухається. Дивиться на неї уважно, ніжно, щоб не злякати. Чекає, що буде далі. 

Її пальці зупиняються на його серці. Майло торкається її талії, обіймає. Його губи ледь торкаються дівочих скроні, щоки, вуха, повільно доходять до губ. 

Вуличні ліхтарі, розбиваються м’якими плямами по стінах. Настільки інтимного моменту між ними ще не було. Їх душі ніби сплелися в одну ніжними дотиками шкіри до шкіри. Вони ковзають одна навколо одної ділячись теплом. Не тим яке можна відчути фізично. Воно гріє з середини, дарує відчуття безпеки, затишку та безумовної довіри. Цим теплом не розпалиш багаття чи не розтопиш льодовики. Воно запалює серця та зносить стіни самотності. 

Тримаючись за руки вони лягають у ліжко. Лежать поруч. Тея кладе голову на його груди. Її рука малює пальцями невидимі візерунки там де має бути його серце. Їхнє дихання вирівнюється. Майло гладить її плече, торкається пальцями лінії шиї. 

– Знаєш, я думав, що найкраще, що може статися з актором це овації після вистави, – говорить тихим оксамитовим голосом.