Розділ 4.

Сонце заходило і кидало останні промені на вуличну сцену, поставлену на подвір'ї притулку для собак. Від дерева до дерева висіли гірлянди з ліхтариками, які світили теплим світлом, створюючи затишну атмосферу. Люди ходили навколо розглядаючи банери з зображенням собак, що шукають дім. Коробка для корму який жертвували була майже переповнена. 

Тея тримала поводок Арчі, на шиї висів фотоапарат. Час від часу дівчина робила кадри гостей разом з їх сім'ями, друзями та пухнастими улюбленцями. Миле фото маленького хлопчика з мопсом, джек-ресел тер'єр у костюмі банана, дівчина і бігль у парних капелюхах, літня пані і така ж літня такса.  

– Ану, глянь на мене, – покликала свого пса і зробила фото. – Мій гарний хлопчик.  

Серед натовпу побачила двох дівчат з коргі, які йшли до них. На песику була мила червона хустинка на шиї. Дівчина помахала їм рукою.  

– Лауро, Джейд! І Біскі! – радісно привіталася. – Можна кадр?  

– Спробуй зупинити її! Вона стрибала на кожного, хто мав хоч щось із їжі, – Лаура тримала поводок. 

– Насправді ми прийшли заради печива і слави.  

Тея сфотографувала дівчат з песиком. 

– Ти молодець, – Лаура обійняла подругу. – Все так круто організовано.  

– Дякую. Ми з волонтерами дуже старались,  

На обличчя Джейд з'явилася хитра посмішка. 

– А він уже тут? 

– Хто саме? – дівчина вдала, що не зрозуміла, про кого розповідала подругам, і кого вони так хотіли зустріти.  

Ці двоє були ледь не єдиними з ким дівчина мала стосунки трохи ближчі ніж робочі. Вони щиро переймалися її життям і не давали потонути в самокопанні та самотності. Тому не дивно, що вони були єдиними людьми, окрім, батька, кому вона розповіла про зустріч з Майло.  

– Не прикидайся, – Лаура штовхнула Тею в плече. – Де красунчик актор? 

Як тільки дівчина хотіла відкрити рота, щоб відповісти, почула знайомий голос у себе за спиною.  

– Тільки-но прибув, леді. Я ще встигаю на головний акт? 

Тея повернулася і побачила перед собою Майло. Він одягнений у джинси та сорочку в клітинку поверх білої футболки. За спиною гітара, поруч Лея.  

Арчі завиляв хвостом.  

– Ти вчасно. А де костюм для Леї? 

Хлопець знизав плечима.  

– На жаль вона не погодилась на костюм Губки Боба. – подивився на спаніеля. – На уявляю чому  – озирнувся на всі боки. – Тут так затишно 

 – Люди та собаки щасливі, і це головне, – посміхнулася Тея. Їй було приємно чути похвалу. Майло хотів ще щось сказати, але не встиг, бо на сцену вийшла дівчина. 

– Всім привіт! – весело гукнула у мікрофон. – Раді вітати всіх двоногих та чотирилапих на благодійному концерті від Нью-Йоркського притулку для собак “Світло для хвостиків”. Мене звати Алісія і сьогодні я буду ведучою цього прекрасного заходу. Але перш ніж почати, зверніть увагу на скриньки та банківські реквізити для пожертв, всі гроші підуть на ліки та корм для наших хвостиків, – пролунали оплески. – Ви готові побачити виступи наших неймовірно талановитих учасників? – приклала руку до вуха, ніби слухаючи відповідь. – То готові чи ні? – люди почали гукати та плескати, на підтвердження її слів. – Оце інша справа. Ми починаємо! 

Першою на сцену вийшла жінка з вівчаркою. Разом вони показали декілька цікавих трюків. Їх взаємодія видавалася неймовірно милою. Далі на стільчику старенький дідусь у капелюсі зіграв котрусь із народних пісень на губній гармоніці, розчулена публіка почала підспівувати. Ще була маленька дівчинка. Вона співала пісню зі “101 далматинця” поки її тато грав на синтезаторі.  

Тея не випускала камеру з рук. Їй хотілося зберегти кожен момент і перенести його в статтю для колонки. Вона була повністю поглинута моментом, окрім того, коли ловила на собі погляди Майло. Хоч і намагалася це ігнорувати, та з часом ледь визнала, що їй це подобається.  

На сцену ще виходили група учнів театрального гуртка однієї зі шкіл з комедійною сценкою за участі австралійської вівчарки та шнауцера, вони викликали голосний сміх публіки і віддали кошти, які зібрали разом з однокласниками за допомогою вчителя керівника гуртка. Мама з сином та лабрадором танцювали щось схоже на танець, пес рухався так природно ніби професійно цим займався. І останні, гурт з чотирьох людей – підлітки двійнята, брат і сестра, їх батько та дядько грали на укулеле та співали пісеньку про пса що шукає домівку на Гаваях. У всіх на шиї були квіткові намиста. Мама підлітків разом з маленькою сестричкою стояла під сценою та кидала на них пелюстки квітів.  

 І ось на сцену вийшов Майло. Він сів на стілець, поставив мікрофон та наступив ногою на поводок Леї, хоча вона й так спокійно сиділа біля нього. 

– Сьогодні зі мною моя головна фанатка – показав на спаніеля. — Вона, правда, не купила квиток, але я не зміг її не взяти, – люди засміялися. 

Пальці почали бігати струнами та грати пісню «Suddenly I See». Його голос м’який, проникливий та дзвінкий, проте не занадто. Тея піднесла фотоапарат до обличчя. Зловила його погляд і помітила, що він майже не зводить з неї очей. Незчулася, як таки зробила кілька фото, бо стояла затамувавши подих. Пісня закінчується, лунають оплески, Майло встає, разом з Леєю робить уклін і під овації спускається зі сцени, прямуючи до Теї.