Розділ 3.

2 тижні по тому 

– Майло, здається, сьогодні ти думав далеко не про монолог Меркуціо, – білявий юнак стукнув Майло в плече.  

– Не уявляю про що ти, – відмахнувся хлопець, хоч і прекрасно розумів, на що натякає його друг. 

– Тоді в мене більше немає виправдань твоїй паскудній грі на сьогоднішній репетиції.  

– Годі, Джеф, – втрутився інший , що йшов поряд. – У всіх бувають невдалі дні.  

– О, ні. Тут щось геть інше, – відмахнувся Джефрі хитро дивлячись на друга і колегу по сцені. – Зізнавайся хто вона.  

Майло прикусив щоку і посміхнувся.  

– Вона дуже красива, маленька, пухнаста і голосно гавкає.  

Ендрю голосно засміявся дивлячись на вираз обличчя Джефрі, який скорчив ображену гримасу.  

– Лея не рахується!  

– Чого ж? Вона єдина дівчина в моєму житті. Ми разом їмо, спимо, гуляємо. Хіба це не схоже на подружні стосунки? 

– Та ну тебе. 

Майло посміхнувся. Аж раптом він побачив знайому постать, яка кудись поспішала, несучи в руках великі пакети  

Хлопець витягнувся, як струнка і не відводячи погляду думав, що робити. Бігти за нею чи лишити все як є.  

Ентоні простежив куди він дивиться і розуміючи похитав головою.  

– То чого ж ти стоїш?  

– Що?  

– Іди, дурню.  

Майло посміхнувся другові і побіг у напрямку дівчини слабо чуючи, що йому прокричав у слід Джеф.  

– Тільки не захопись занадто сильно, герой романтик! 

*** 

Тея занурилася у свої думки так глибоко, що навіть якби поруч пробігав динозавр, вона навряд чи звернула на це увагу. З моменту її переїзду до Великого Яблука , “випадіння” зі світу людського, ставалося з нею дедалі частіше. Добре, що її рідні не бачать цього. Вони ледь змирились з тим, що дівчина постійно розмовляє зі своїм псом, а з такими відключенями, вони б точно змирилися не скоро.  

Пакети з кормом вже натерли на руках мозолі, а волосся, яке вона не здогадалась зібрати резинкою, весь час лізло до обличчя і рота. Нерви були схожі на добряче розігріту пательню – якщо торкнутися до неї, то почне шипіти і стрілять олією.  

Вона почула знайомий голос, але не відразу зрозуміла звідки походить джерело звуку.  

– Гей! Тея! 

Покрутилася на місці, щоб зрозуміти хто ж її гукає. Аж, от помітила, як їй на зустріч біжить Майло і махає рукою. Вона посміхнулася дивлячись на його розпашіле від бігу обличчя і скуйовджене волосся.  

– Привіт! – привіталася вона дивлячись на хлопця крізь пасмо волосся, що спадало на обличчя.  

– Арчі так багато їсть?! – запитав Майло натякаючи на пакунки з кормом у руках 

– Та ні. Це у притулок. Везти його в метро ще той квест. 

– То навіщо стільки? 

– Я волонтер у притулку для собак неподалік, тож несу все, це добро туди.  

Майло розуміюче кивнув і взяв пакети з рук дівчини.  

– Давай допоможу. Виглядаєш, як ходячий зоомагазин. 

– А ти як той, хто має бути зараз на репетиції, – Тея дістала з кишені резинку для волосся і зібрала його у хвіст.  

– Я щойно втік із неї в найкращих традиціях класичного театру, – Майло знизав плечима.  

– Звучить так по Шекспірівськи. 

– Ходити чи не ходити на репетиції нудезні. Чи краще корм нести для зголоднілих псів? І в чому істина скажіть мені, міледі. Як довго ношу роздумів, я мушу ще нести? – продекламував юнак з виразною театральністю і викликав сміх у дівчини. – Розкажи мені про притулок.  

Тея , зітхнула.  

— Останнім часом складно. Він тримається лише на благодійності. Пожертви впали, а кількість тварин зросла.  

– Невже немає інших шляхів здобути кошти? 

– Наступного тижня, ми організовуємо концерт у притулку. Можливо вдасться зібрати хоча б на корм та ліки для тварин. Поки серед бажаючих виступити лише волонтери та працівники притулку  

– Я можу виступити, якщо це допоможе, – в голосі Майло чувся ентузіазм. 

– Справді? – надія спалахнула в її очах. 

– Я граю на гітарі і співаю. Публіка буде плакати. 

– Сподіваюсь плакатиме не від болю у вухах.  

– Твої слова ранять мене гірше за ніж, – хлопець вдав біль.  

– Будеш зіркою. Але якщо прийдеш з Леєю, то залишишся в тіні її чарівності.  

– Вона занадто сильний суперник, щоб з нею змагатися.  

Після короткої паузи Майло трохи нахилив голову до дівчини. 

— Тож, щоб не загубити зв’язок. Можеш дати мені свій номер? Обіцяю не писати вночі. 

– Гаразд, – Тея дістала з рюкзака блокнот і ручку, вирвала листок, написала свій номер і поклала його в кишеню куртки Майло. У відповідь отримала задоволену посмішку.