Розділ 2.

Декілька днів по тому

Зазвичай, вечірні прогулянки з Арчі були значно довшими ніж ранкові. Рухлива порода вимагала більше простору ніж невелика квартира. Тож після двох з половиною годин активних ігор у парку, Тея нарешті побачила, що пес хоч трошки втомився і дозволила собі сісти на лавку. Улюбленець ліг поруч її ніг. 

Думки мимоволі повернулися до роботи. Дівчина перераховувала в голові перелік справ, що повинна була встигнути зробити і морально готувалася до нових обов'язків, які лягли на її плечі через звільнення однієї зі співробітниць. 

На вулиці стало прохолодніше, особливо у тіні дерев, де не так гріло сонце. Попри травень на календарі, вечорами все це ставало трохи прохолодно. Тея застебнула замок на куртці щільніше до горла та озирнулася. Її погляд привернула білка, що бігла від одного дерева до іншого з горішком в зубах. Ці звірята з пухнастими хвостами були постійними мешканцями Центрального парку, але вона раділа, як дитина, кожного разу, коли їх бачила. 

Раптом пес смикнувся, підірвався на ноги і рвонув у невідомому напрямку. На щастя, дівчина не відпустила поводок, а лише стиснула сильніше, проте, на місці не втрималась і теж побігла намагаючись встигнути з псом. 

*** 

Майло скинув чорну джинсову куртку і закинув її на одне плече. Лея йшла коло нього і ліниво колихала хвостом. 

На телефон прийшло сповіщення і відволікшись на нього, хлопець не помітив, як до них підбігли пес та дівчина. 

Собаки відразу почали обнюхувати одне одного зовсім не звертаючи, ні на що уваги. Майло підняв погляд і посміхнувся впізнавши дівчину, яка минулого тижня знайшла його собаку. 

– Привіт, – привіталася вона намагаючись віддихатися. – Арчі, сказився. Наче, вирішив, що ми маємо зустрітись знову. 

Хлопець засміявся у відповідь. 

– Підозріло нагадує змову. Ще трохи і вони принесуть нам обручки. 

Обоє знову засміялися. Тея нахилилася, щоб розплутати між собою поводки. Хлопець теж вирішив допомогти. Їх руки випадково торкнулися. На обличчі дівчини розцвів рум'янець. 

Поводки розплутались, але собаки так і не відходили одне від одного. 

Майло кинув погляд на Лею, а потім перевів його на дівчину. 

– Це вже друга не випадкова випадковість, то можливо, нам час познайомитись нормально? Я Майло, – простягнув руку. 

– Тея, – відповіла на рукостискання дівчина. – Приємно. 

Спаніель смикнула господаря. 

– Вона не відпустить мене, поки не дійдемо до ставка. Це наш вечірній ритуал. – Лея замахала хвостом для підтвердження. – А ти і твій герой не проти компанії? 

Дівчина з усмішкою знизала плечима. 

– У нього власна думка з будь-якого приводу, – зробила паузу і глянула на Арчі – Але, здається, цього разу ми з ним згодні. 

Молоді люди і їх пухнасті друзі рушили в бік ставка. Чи точніше сказати, собаки їх туди вели. 

– Розкажи, щось про себе, – раптово порушив мовчанку Майло. Лея була спокійною, тож він міг собі дозволити засунути обидві руки до кишень, а поводок просто намотати на зап’ясток.  

– Наприклад? 

– Та що завгодно. Чим займаєшся?  

– В цей момент чи загалом?  

Дівчина перевела питання і хлопець засміявся. Тея помітила, що сміючись він закидає голову назад.  

– Зважаючи на те, як вправно ти ухиляєшся від питань, то маю два варіанти. Ти працюєш у сфері права, або журналістики. 

Дівчина промовчала але посміхнулася.  

– То я вгадав! – Майло переможно кинув кулак в гору. – То що саме? 

– Журналістика. Пишу статті і історії у щотижневу колонку. 

– А на які теми?  

– Собаки та все, що з ними пов'язано. Колонка про собак та їх власників. Люди надсилають свої історії, я їх редагую та оформляю для колонки.  

– Багато бажаючих надіслати? 

– Не завжди, – знизала плечима. – Часом багато, але не якісних, типу погризених меблів чи взагалі без присутності собаки в розповіді. А інколи, прийде одна за тиждень, але така, що думаєш про неї вдвічі довше. 

Хлопець на мить зупинився, щоб поглянути їй в очі. 

– Ого, – сказав лиш це і знову повернувся до дороги. 

– Тепер розкажи про себе. Ти актор, правильно пам'ятаю? 

– Так 

– Улюблена роль? 

– Теодор Лоренс з театральної адаптації. 

– Улюблена постановка? 

– “Гамільтон” на Бродвеї 

– Улюблений монолог?  

– З “Гамлета” 

– Бути чи не бути? 

– Ні. “Дай мені людину, що не раб пристрасті своєї, і я покладу її у серце мого серця”. 

– Улюблена пісня з мюзиклу? 

– “Коло життя” з “Короля Лева”.