Розділ 1.

Ключ клацнув у замковій щілині і відразу опинився у кишені куртки молодої дівчини. Пес породи бордер-колі, сидів і терпляче чекав поки господиня замкне квартиру, щоб нарешті приділити йому заслужених, щонайменше, дві години на прогулянку.  

– Тільки давай без полювання на голубів цього разу. Гаразд? Якщо будеш хорошим хлопчиком, то отримаєш смаколик, коли повернемося додому, – на мить дівчині здалося, що пес кивнув. Вона посміхнулася і почухала його за вухом. – Щось мені підказує, що на нас сьогодні чекають пригоди. Ходімо.  

Пес активно замахав хвостом, наче пропелером, і побіг за дівчиною до виходу з будинку не натягуючи поводок.  

Вулиця вдарила у вуха звичним для міста гамором та шумом. Нью-Йорк, здавалось, ніколи не замовкав. Попри ранню годину, люди миготіли перед очима туди-сюди, кудись поспішаючи чи щось наздоганяючи. Пані на високих підборах, чоловіки в костюмах та з дипломатами в руках, студенти з кавою та підлітки на скейтах. Зітхнувши, дівчина спробувала вгадати, кого ж з них зіб’є її хвостатий друг цього разу. Шлях до Центрального парку завжди більше скидався на смугу перешкод.  

*** 

– Лея! – вкотре гукнув юнак чекаючи поки, його улюблениця вийде з будинку.  

Неквапливо і з піднятою головою до нього вийшла Кавалер Кінг Чарльз спаніель. Ліниво обнюхала килимок біля дверей і підняла погляд на господаря. 

– Як в такій малій тваринці може міститися стільки норову? Британська королева веде себе сором’язливіше ніж ти, – хлопець скуйовдив своє чорне волосся і присів, щоб одягнути на неї поводок. Собака все одно не дуже поспішала. – Ну ходімо, треба з тобою прогулятись перш ніж я піду на роботу.  

Врешті спаніель таки встала зі свого місця та рушила у знайомому напрямку.  

– Нарешті, – хлопець полегшено посміхнувся. – Я тебе люблю, але таке відчуття, наче, це ти ведеш мене на прогулянку.  

Вийшовши на дуже людну вулицю, хлопець підняв собаку на руки, щоб ніхто у натовпі випадково не штовхнув її.  

– Відчуваю, себе батьком одинаком з маленькою дитиною, – з посмішкою прошепотів юнак  і заспокійливо погладив голову улюблениці. – Дивно, але в мене несподівано приємне передчуття, відколи я прокинувся. Можливо, на нас чекає, щось дуже хороше.  

Ось у полі зору вже з'явилися верхівки дерев Центрального парку і Лея стала активніше виляти хвостом.  Хлопець це відчув, поставив її на землю і трохи послабив натяг поводка.  

Загалом, ця прогулянка, поки що мало чим відрізнялася від усіх інших. Лея, як завжди, спокійна і абсолютно байдужа до всього, що її оточувало. Спаніеля зовсім не цікавили люди, білки, птахи та навіть інші собаки. Але цього разу, щось пішло не так, як завжди, і хлопець незчувся, як перестав відчувати у руках поводок. Лея рванула так різко, що від несподіванки він не втримав її і ледь не випустив із поля зору.   

– Лея, стій! – хлопець біг їй услід не розуміючи, чого собака вирішила розвинути свою максимальну швидкість саме в цей момент.  

*** 

Дівчина помітила спаніеля, що біг у їх напрямку і поводок, що волочився вслід за ним. Собака зупинилася коло них і принюхалася до Арчі. 

– Привіт, красуне, – дівчина присіла перед нею і переконавшись, що собака не проти, погладила за вухом. – Як тебе звуть? – поглянула на жетон прикріплений до ошийника. – Лея. То ти в нас принцеса?  

У відповідь собака лиш сильніше прилащилася до руки.  

– Чому тут одна? З ким ти прийшла сьогодні? – звісно, ж спаніель не відповіла. – Гаразд, зараз щось придумаємо, – Тея, взяла в другу руку поводок і встала в повний зріст. – Арчі, ти ж не проти компанії, правда? Поки Лея піде з нами. Можливо, по дорозі знайдеться її господар.   

Залишилося лише сподіватися, що обидві собаки спокійно це приймуть, адже знаючи характер свого улюбленця, дівчина боялася катастрофи. Хоча, сьогодні він був, на диво, спокійним. А от Лея, навпаки весь час підстрибувала, виляла хвостом і, схоже, що відчувала себе досить добре.  

– Хочете пити, друзі? – Тея дістала з рюкзака невелику портативну поїлку і присіла перед песиками. Вони відразу кинулися по черзі втамовувати спрагу. – Треба швидше шукати твого господаря. Нам вже час додому, – звернулася до Леї. – Гаразд, можливо, варто відвести тебе до охоронців парку? 

Тварина лиш продовжувала дивитися на дівчину. Раптом, голосно гавкнула і крутячи хвостом стала дивитися в одну сторону. Тея прослідкувала за нею і побачила високого хлопця з темним волоссям. Він схвильовано озирався навколо. 

– Це не від нього ти втекла? – запитала дівчина у собаки. 

– О господи, Лея, – полегшено вигукнув хлопець, побачивши її. Він підійшов ближче і опустився на одне коліно гладячи улюбленицю. Спаніель лащилась і тулилась до нього, як до рідного, тож сумнівів, що це її господар не лишалося. – Невже, ти вирішила піти в сольну кар'єру від мене? – а тоді піднявся назад на ноги. – Дякую, що потримали її. В мене ледь серце від хвилювання не зупинилося. 

– Без проблем, – відмахнулася дівчина передаючи поводок. – Вона була дуже чемною і поводилась так, наче, нічого і не сталося. Справжня акторка.  

– Напевно, в мене навчилася. Я актор, – після короткої ніякової паузи додав. – У вас дуже гарний пес.