Розділ 1

Минуло три роки

Віктор

Попри туман літак сідає вчасно. Батьківщина вітає мене чи то мокрим снігом, чи то колючою мрякою. Цього року осінь зарано здає позиції зимі.

В аеропорту мене зустрічає Михайло Штейнберг – добрий приятель мого батька, який займається політичним піаром. За кілька років, що ми не бачилися, він анітрохи не змінився.

- Вітю, ми на тебе чекали ще тиждень тому. Часу зовсім немає. Рішення потрібно було ухвалити навіть не вчора, а позавчора.

- Михайле… – не пам'ятаю його по батькові.

- Юхимович, – підказує, помітивши мою затримку. – Але можна просто Михайло. Ми тепер в одному човні.

- Ну добре, хай буде Михайло. Виникли непередбачені обставини. Виїжджаючи надовго, я мусив переконатися, що все працює як годинник.

- Гаразд, розумію. Повір, я багато років у всьому цьому варюся, тож переді мною виправдовуватися не треба. Але й ти зрозумій, що якщо ми працюємо, то працюємо. Потрібно правильно розставляти пріоритети та вкладатися у дедлайни.

- Не питання.

Підходимо до великої чорної машини Штейнберга, водій відчиняє переді мною двері. Опинившись у салоні, переходжу до змістовної розмови. Часу в обріз, найближчими тижнями багато доведеться обговорювати й вирішувати на ходу.

- Батько загалом ввів мене в курс справи, сказав, що ви продумали всі деталі та готові керувати моєю передвиборчою кампанією. Хотілося б почути докладніше, що саме вимагається від мене на даному етапі та які найближчі плани з урахуванням часових лімітів.

Починаю без церемоній. Не те щоб я був у захваті від татової ідеї проштовхнути мене в політику, але аргументи батька видалися досить вагомими, щоб я погодився. Я не маю самостійного бізнесу. Багато років я працюю з батьком, керую закордонними контрактами його фірми та маю достатню свободу у прийнятті рішень. Всі мої приятелі прагнуть незалежності від предків, я ж банально не бачу в цьому жодного сенсу. Батько немолодий. Коли він відійде від справ, вся його імперія дістанеться мені. А поки ми з ним добре ладнаємо, і, хоча формально все належить йому, практично ми є партнерами. Втім, найближчим часом мені доведеться змінити амплуа і з бізнесмена перетворитися на політика.

Погано уявляю себе у ролі депутата. Я – не конформіст, звик відстоювати свою думку. Понад три роки роботи за кордоном деякою мірою перебудували моє мислення. Тому не впевнений, що у нинішніх політичних реаліях прийду до двору, але спробувати варто.

- Отже, давай коротко. Думаю, ти знаєш, що президент у країні змінився і має велику підтримку народу. Водночас змінюються пріоритети, зміщуються акценти. Люди хочуть змін. Влада має повністю оновитись, а тому головний девіз: «Ні – старим обличчям у владі». На перші позиції має вийти молодь. Незабаром вибори, створено президентську партію. Передбачається, що вона отримає більшість, соцопитування показують, що кредит довіри зашкалює. Перспективи великі, сам розумієш.

- Мене турбує те, що, напевно, багато хто знає, що я останніми роками працював за кордоном. Чи це не стане проблемою? Начебто за законом я повинен був знаходитись весь цей час у країні.

- Із цим проблем не буде. За документами оформлено так, що ти жив тут, але часто їздив у бізнес-відрядження, це не забороняється.

- А як же із перетином кордону?

- Нехай ці формальності тебе не турбують. Легенда така, що ти часто мотався туди-сюди, їздив в основному наземним транспортом. З міграційною службою все вже вирішено, автомобілі, на яких ти перетинав кордон, справді в'їжджали та виїжджали у потрібний нам час. Я ж не просто так гроші отримую. Поки ти там справи свої закінчував, я тут уже добряче пошурхотів.

Він звітує про вжиті кроки. Ґрунтовність вражає. Хоча нічого іншого від Штейнберга я й не очікував, батько попереджав мене, що він – профі та здатний навіть непопулярного кандидата привести до перемоги.

- Ти підеш від президентської партії, але не за партійним списком, а як мажоритарник. Шанси у тебе чудові: у політиці раніше забруднений не був. Молодий, без плям на біографії, без гучних скандалів та судимостей у минулому. Вища економічна освіта, досвід керування бізнесом. Такі, як ти, зараз на вагу золота! Молодь і підприємці тебе однозначно підтримають, бо хто, як не ти, здатний зробити внесок у розширення можливостей для бізнесу. Жіноча половина закохається у тебе з першого погляду. Їм неважливо, хто ти й що ти. Головне – обкладинка, а вона в тебе – ого-го. Зробимо пару фотосесій у неофіційному прикиді – так, щоб біцепси та кубики ненав'язливо проглядалися через спортивний одяг.

- Невже мій зовнішній вигляд та фізична форма мають якесь значення? Вони ж не предмет інтер'єру обирають, а депутата, який відстоюватиме нагорі їхні інтереси. Навіщо мені бути подібним до плейбою?

- Нічого ти, Вікторе, не розумієш у людській психології. Ну гаразд, це не головне. Так от, округ твій уже розігрівають. У нас є лише тиждень до реєстрації твоєї кандидатури, і нам треба встигнути за цей час зліпити тобі правильну біографію.

- Що означає «зліпити»? Яка є – вся моя. Де ж я візьму вам іншу? Ще й поспішно. У мене тут повно знайомих, я – не людина-невидимка, брехня не пройде.

- Ні-ні, не турбуйся, сильно вигадувати не будемо. Ти – чистенький хлопець, тому все елементарно. Візьмемо за основу реальні події і лише підрихтуємо їх, так би мовити, приправимо потрібними спеціями та подамо під правильним соусом, щоб залучити виборців. Замінимо те, що може спричинити підозри. Ось, наприклад, ти не одружений, хоч тобі тридцятник. Це погано та підозріло. Сам розумієш, багато хто зараз шукає у всьому подвійне дно, – Штейнберг багатозначно дивиться на мене. – Це, звичайно, не твій випадок, у цьому плітки про твої ходіння по бабах повинні зіграти нам на руку, але все одно одружений чоловік викликає куди більше довіри, ніж холостий. Отже, тобі треба терміново намалювати дружину. Причому так, щоб не думали, що ти взяв фіктивну модельку з ескорту якраз під вибори. Загалом, вам з нею потрібна спільна дитина.