Лиса гора
7.Стариган нічого не згадає
Коли Тарас прокинувся, то помітив двох чоловіків, що стояли біля нього. Сам він лежав на асфальті біля якоїсь будівлі, під тусклим світлом ліхтарного стовпу.
- Він живий! - звернувся один чоловік до іншого.
Обидва вони були вдягнені у камуфляжні штани та чорні футболки.
- Ти чого сюди заліз? - обурився другий чоловік.
- Лиши його! Безхатько не усвідомив куди лізе, - заспокоїв високий чорнявий охоронець.
Тарас торкнувся свого обличчя та намацав довгу густу бороду.
- Це закрита територія! Розумієш? - лаявся худорлявий низький охоронець.
Вони допомогли йому піднятися та вивели Тараса за огорожу.
- Давай, дядьку, шагай звідси! - буркнув худорлявий та залишив Тараса за залізним парканом.
Тарас розглядав свої руки. Це було не його тіло, це тіло належало комусь іншому: старигану.
Все що там відбулося залишилося так далеко, за кордонами пам'яті. Він пройшов по стежці біля таблиці з написом: "Природний парк. Заснований у 1982 р." Нижче, він почув чоловічі та жіночий голоси, а згодом хтось почав світити ліхтарем йому в обличчя.
#90 в Містика/Жахи
#145 в Фантастика
Відредаговано: 24.06.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
