4.Інші

Сергій, Жанна та Ігор знайшли дивну місцевість. Тут знаходилися давні поховання. Ігор помітив перший пам'ятник на шляху та зупинився.

- Тут є кладовище? - запитав Карпенко.

- Мертвецький гай. Так називають це місце, - пояснив Сергій.

Раптом Жанна пискнула. Хлопці насторожилися.

Біля кремезного дуба стояла фігура жінки. Своє обличчя вона ховала під дивну маску, зроблену з кульбаб та лугових квітів.

- Ми шукаємо нашу подругу, молоду дівчину! - звернувся до загадкової фігури Бучай. Але незнайома особа сховалася за широким дубом та зникла. Лише почувся шурхіт.

- Що це таке? - переляканим голосом запитала Жанна.

- Без паніки. Ми тут не самі. Певно, сьогодні тут збори у інших, - припустив Сергій.

- Що це за маски такі вони носять? - цікавилася Жанна.

- Деякі ритуали потребують цього, - пояснив Бучай.

- Нам слід боятися? - запитав Ігор.

- Не слід їм заважати, - попередив Сергій.

Але через кілька секунд студенти почули тріск гілки зліва. Сергій перевів ліхтар та вони побачили вже іншу людину у масці з мішка та прорізаними дірками на рівні очей. Це був чоловік, судячи з його одягу та будови тіла. Він наближався до компанії. Бучай побачив ще одного праворуч.

- Тікаємо! - сказав Ігор та схопив за руку Жанну.

Вони побігли по темряві. Сергій також рушив з місця та намагався наздогнати Ігоря та Жанну. Періодично, Бучай освічував дорогу. Люди у масках бігли за ними. Ігор та Жанна добре відірвалися. Вони збігли вниз та опинилися у яру.

Через кілька секунд вони побачили Сергія. Той важко дихав наздоганяючи їх.

- Здається вони більше не женуться за нами, - помітив Ігор.

- Вони нас попередили, - запевняв Бучай.

Потім Сергій роздивився місцевість. Він помітив коло з пеньків, яке також утворилося тут через аномальний розрив.

- Здається, ми на місці, - впізнав цю місцевість Бучай.

- Що? - здивувалася Жанна.

- Поляна бажань, - відповів Сергій.

Жанна пройшла вперед та озирнулася.

- Можливо вони схопили Інну раніше? - припустила дівчина.

- Тоді ми їй вже не допоможемо, - зітхнув Бучай.

- А якщо вона сховалася та чекає коли вони підуть? - міркував Ігор.

Жанна дістала телефон та знову подзвонила Інні.

- Виклик йде! - повідомила Жанна.

Раптом у нічній тиші пролунав знайомий рингтон. Ігор помітив сяйво метрів за шість, у траві. Він поквапився до знахідки.

- Це її телефон, - повідомив Ігор тримаючи у руці яскравий гаджет.

Жанна поклала слухавку.

- Тож вона була тут, - заспокоїлась дівчина.

Ігор приніс телефон Інни та вони почали роздивлятися останні дзвінки та повідомлення.

- Ти знаєш хто це? - помітив незнайоме ім'я у чаті Ігор.

- Ні, - відповіла Жанна та зазирнула у листування Інни з якоюсь особою з нікнеймом Helen.

- Вони мали зустрітися сьогодні на Лисій горі! - розповідала Жанна, - На відьмачому яру...Хелена вирішить проблему Інни.

- Господи... - зітхнув Бучай.

- Вона мені ніколи не розповідала про цю Helen, - зізналася Жанна.

- Дивно, що ми знайшли тут гаджет Інни, але не її саму! - сказав Ігор та почав ходити вперед-назад.

- Ні. Це зовсім не дивно...Інна останнім часом зовсім розсіяна, - пояснила подружка.

- Гадаєш, вона прийшла сюди, загадати бажання? В мене тепер зовсім інша думка! - припустив Ігор.

- Ні, хлопці...Тут зовсім інше...Це стосується її вагітності, - розповіла Жанна продовжуючи читати чат Інни та Хелени. Потім сховала телефон подруги у кишеню.

- Ну що? Ми повертаємося? - запропонував Бучай.

- Інна хотіла позбутися дитини...Ось чому вона мала зустрітися з тією людиною на Відьмачому яру, - зрозуміла Жанна.

- Це погане місце і нам не слід туди заходити. Особливо мені та Ігорю, - попередив Бучай.

- Лише покажи мені це місце. Далі я сама, добре?

Сергій повів друзів на Відьмин яр.

 Колись давно, за легендою, сюди приходили відьми з усього Києва та влаштовували тут Шабаш. Сьогодні, це звичайне місце, де скрізь ходять туристи.

 По дорозі, Ігор намагався викликати Тараса, але той досі знаходився поза зоною. Бучай йшов першим. Згодом, вони помітили високе вогнище та співи. Все це дуже нагадувало якесь свято. Але коли вони підійшли ближче, то помітили чорного цапа, для якого ніби й проводили всі ті танці голі жінки різного віку.

- Вибач...Нам далі не можна, - зупинився Бучай.

- Я все розумію. Я заберу Інну, а ви чекайте нас тут.