3.Хибний час

 Сергій привів Ігоря та Жанну до першого патерну. Тут вони почали кликати Тараса, але той ніб під землю провалився.
- Чудово! Тепер ми шукаємо двох наших людей! - зітхнула Жанна.

Ігор продовжував телефонувати Тарасу, але марно.

- Я гадаю що причина у тих антенах. Певно вони руйнують сигнал, - припустив Ігор Карпенко.

- Або причина в тому, що ми в аномальній зоні, - мовив свою думку Бучай.

- І що нам тепер робити? - бентежилася Жанна.

Бучай зняв рюкзак та присів на траву. Дістав пляшку з водою. Зробив кілька ковтків та запропонував іншим.

- Я залишив свій гаджет у кімнаті...Котра година зараз? - запитав Сергій спокійним голосом.

- 22:30, - сказав Ігор.

- А в мене 23:46, - здивувалася Жанна.

- Хтось з нас не налаштував свій годинник, - посміхнувся Ігор.

- Це не смішно. Час налаштовується через інтернет, - нагадала йому Жанна.

- Якби я взяв свій смартфон, то мій показник часу відрізнявся б від ваших, - втрутився Бучай.

- Що це все означає? - намагався зрозуміти Ігор.

- Гора грає з нами, - відповів Сергій та піднявся на ноги, - Ви помітили, що кущі розташовані колом? Гадаю, що це аномальні розриви, де починає спотворюватися час.

 Тарас вийшов до галявини, де знаходився розмальований у графіті патерн. Загадковий голос, дійсно, привів хлопця до якогось виходу, або до якогось входу.

Він зазирнув у пітьму, але заходити не наважувався. Прислухався.

Десь на іншому боці, чулися віддалені голоси. 
- Ей! Мене хтось чує? - звернувся до пітьми Тарас. 
Раптом голоси у тунелі схаменулися.

Тарас знову почав прислухатися.
- Ми тебе чуємо! Йди до нас! - десь віддалено пролунав жіночий голос.
- Тоді стійте на місці! - відповів хлопець та зайшов у темний патерн.

 
 Сергій, Жанна та Ігор просиділи біля першого патерну значну кількість часу. Ігор поглянув на годинник, але пройшло лише три хвилини.
- Дідько! - зітхнув Карпенко.
- Він тут також присутній, - погодився Бучай.
- Хлопці, треба продовжувати пошуки Інни! - нагадала Жанна.
- А як бути з Тарасом? - запитав Ігор.
- Він сильний хлопець, дасть собі раду! А з Інною могла трапитися справжня халепа! - запевнила Жанна.
- Сергій, ти щось казав про поляну бажань? То де вона? - згадав Ігор.
- Якщо підемо туди, то точно залишимося тут до ранку, - запевнив Бучай.
- А якщо Інна там? - припустила Жанна.
- Ходімо, - наважився Бучай. 
- Може зріжемо шлях цим патерном? - запропонував Ігор.
- В них краще взагалі не заходити, - відмовив Сергій.
- Чому? - здивувався Ігор.
- Гора може грати не лише з годинами, а ще й з проміжками часу, - відповів Бучай та націлив ліхтар на дорогу.

 Тарас вже кілька хвилин рухався цим темним тунелем. Його смартфон значно втратив у заряді. Він роздивлявся стіни старої споруди та читав давні скрижалі, залишені тут з часів заснування форту.
Почуття тривоги постійно зростало. Голоси на іншому боці патерну більше не давали про себе знати. Повітря стало стислим та важким. 
- Ей! Ви мене чуєте?! - запитав у порожнечі Тарас.
Більше ніяких відповідей. 
Хлопець помітив, що опинився у якомусь нескінченому тунелі. Раптом, він побачив знайомий йому напис на стіні. Мороз пробіг по шкірі. Тарас зрозумів, що ходить по колу.