Кожного ранку вона збирала з підвіконня квіти.
Але ніхто їх туди не клав.
То були тоненькі пелюстки — схожі на ті, що лишаються після снів.
Рожеві, фіолетові, іноді золоті.
Вона сушила їх у книжках. І знала: це не вигадка.
Однієї ночі вона не заснула — чекала.
І побачила: тоненька Лисиця, срібна, як ковдра на світанку,
залишила пелюстку з написом:
"Це сон, якого ти заслуговуєш."
Відредаговано: 15.07.2025