Маленький хлопчик мав звичку прокидатися зі сновидіннями в руках.
Він не міг пояснити цього, але щоранку знаходив біля подушки невидимі нитки — прозорі, шовкові, трішки блискучі.
Він не говорив про них нікому. Просто збирав. Плів із них фігурки, викладав у малюнки на підлозі.
Інші діти гралися машинками. А він — спогадами.
Лис побачив це. І одного вечора залишив йому особливий сон — той, з якого лишалась золота нитка.
Коли хлопчик прокинувся, він вперше побачив нитку насправді. Ту, що зв'язувала його мрію з майбутнім.
Минуло багато років.
І в музеї снів, на одній із найніжніших виставок, можна побачити дивні, мерехтливі візерунки.
Автор підписаний:
"Той, хто пам’ятає сни руками."
Відредаговано: 15.07.2025