“лис, що збирав сни”
Лис, що збирав сни
Далеко за горами і полями, де ніч пахне м’ятою, жив собі один Лис. Але не простий, а Місячний — з хутром, яке мерехтіло сріблом, і очима, в яких ховалися зорі. Його звали Лис Снів. Щоночі він тихо крокував поміж людей, прокрадався тінями крізь шибки, ковзав по дахах і дбайливо збирав… сни. Веселі сни про морозиво , пригоди, чарівні краї. Теплі сни про дитинство й мамині руки. Сумні сни він залишав обережно на підвіконнях — щоб зранку вітер забрав їх геть. Сни він ховав до своєї невидимої торбинки й носив їх у найвищу нічну гору, де росло Дерево Спокою. Його листя шепотіло мовчазні пісні. Лис годував дерево снами, а натомість дерево дарувало світу тишу, щоб люди могли спати спокійно. Одного разу він знайшов дуже старий, вицвілий сон. Він пахнув зів’ялою лавандою й забутою мрією. Сон був про маленьку дівчинку, яка колись хотіла стати художницею. Та вона виросла, забула про фарби, і її сни стали безбарвні. Тоді Лис зробив виняток. Він тихо прокрався до неї — дорослої, втомленої — і поклав той старий, ніжний сон просто їй під подушку. Вона прокинулась зранку з дивним бажанням… малювати. І відтоді все змінилося.
Відредаговано: 15.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
