Глава 5

Наступний раз лис з'явився перед хвірткою Даніного двору через вісім років, в середині осені, коли листя вже почало жовтіти і опадати.

Господар відкидав листя у дворі, щоб потім їх спалити, як почув дзявкіт. У свої сорок років він не міг поскаржитися на слух, тому відразу попрямував до хвіртки, вже знаючи, кого там побачить.

Вогник сидів перед хвірткою, він був худим. По ньому було видно, що він мало їсть. Лис підійшов до Дані впритул, не боячись цієї людини. Маленькими лапками, він почав шкребти по джинсах.

- Заходь! - Даня запросив свого маленького рудого друга у двір, а сам швидко зайшов в будинок, прямо на кухню. Він шукав м'ясо, макарони, картоплю - все, що зможе їсти ця тварина.

Першим на очі потрапила каструля зі смаженим курячим м'ясом, і він не замислюючись, забрав всю каструлю.

Сам же лис встиг пройти всього пару метрів по двору, перш ніж сісти на доріжку з плитки.

- Тримай! - Даня поставив каструлю з м'ясом перед лисом. Той дивився на людину і не чіпав їжу. - Їж! Все їж! Це найменше, що я можу для тебе зробити! - Данило подивився на свого лісового друга і відійшов на декілька кроків. Тільки після цього лис розпочав трапезу.

Господар будинку взяв для себе стілець, сів навпроти лісового гостя і закурив. Після випадку з дітьми, він почав курити. Не часто, але час від часу йому хотілося затягнутися.

- Мені завжди було цікаво... - Даня розмовляв тихо, ніби роздумуючи, при цьому не бажаючи злякати гостя, якому завжди будуть раді в цьому будинку. - Як ти весь час знаєш, що має статися ще до того, як воно станеться? - він затягнувся сигаретою і потер кисть, на якій все ще було видно шрам.

Вогник підняв голову, намагаючись зрозуміти, що йому говорять.

- Зараз я впевнений, що з моїми близькими все в порядку. Ти ж нікуди не біжиш, чи не так?! - Даня затягнувся цигаркою. - Але ж ти не просто так прийшов, ну точніше, не тільки поїсти?! Щось має статися, так? - Вогник підняв голову і дзявкнув, після чого продовжив їсти. - Добре, я не буду тобі заважати, - Даня посміхнувся.

Так тривало близько пів години. Данило просто сидів на стільці і дивився на дорослого звіра, який колись був просто лисенятком.

Лис доїв м'ясо і підійшов до свого друга, він потерся головою об його штанину, повернувся до хвіртки і сів.

- Що таке? Там повинно щось відбутися? - лис заскиглив. Даня ніколи такого не чув, і він був дуже здивований. - Там... У лісі щось станеться? - лис загарчав, показуючи незгоду з Даніними словами. - За лісом? В селі? Щось трапиться з моєю мамою? - хвіст почав повільно смикатися, і Вогник повернув голову до господаря будинку. - Коли, коли? - Даня почав нервувати.

Вогник же знову відвернувся і опустив голову. У цей момент Данила осяйнуло.

- Ти не знаєш, ти не можеш зрозуміти?! - лис встав і підійшов до Дані, він став на задні лапи і попросився на руки. Хлопчик, в цьому дорослому чоловікові був тільки радий потримати друга на руках. Лис наблизив свою мордочку до шраму на руці і, несподівано для Дані, облизав його. - Не треба! - Даня почав гладити Вогника по голові. - Ти не винен, і ніколи не був винуватим!

На вулиці вже почало темніти, а вони все так само сиділи у дворі. Тільки коли лис почув звук кроків, що наближаються, зістрибнув з рук і швидко побіг до відкритої хвіртки. Перед тим, як покинути територію двору, він обернувся на секунду, і втік в ліс.

Весь наступний тиждень Даня умовляв свою матір приїхати до нього, стверджуючи, що у нього погане передчуття. Але все було безрезультатно. Його мати не хотіла залишати свій рідний дім. І коли йому нарешті набридло кожен день ходити через ліс, він вирішив без будь-яких умовлянь забрати її до себе. Це повинно було бути в ранок суботи, але вже в п'ятницю нічого не можна було вдіяти.

Увечері, за день до цього, через якусь людину почав горіти ліс. Це могла бути, як випадковість, так і спеціальний підпал. Ніхто не міг знати... Сухе листя швидко загорілося і почало займати все більшу територію. Ліс горів завдаючи непоправної шкоди тваринам, але цього було мало і незабаром вогонь почав поглинати будинки, що стояли впритул до дерев.

Даніна мама була в одному зі згорілих будинків. В цей час вона просто спала.

Вогник сидів в лісі і спостерігав за вогнем. В його очах полум'я виглядало зловісно. Здавалося, що він сам все це створив і тепер дивився на результат. Але, він просто чекав. Чекав чогось неминучого для себе.