Глава 1

Рано вранці ліс надзвичайно шумів. Здавалося, кожен листочок мав свій звук, і всі разом вони створювали неперевершену симфонію. Літо добігало кінця, і щоб хоч якось відволіктися перед шкільними заняттями, Даня пішов прогулятися по цьому самому лісі.

Хлопчик, десяти років від роду, жив зі своєю мамою на околиці селища, що давало йому можливість щодня вибиратися в ліс. Він знав кожну стежину на відстані декількох кілометрів. І все завдяки тому, що більшу частину цих самих стежок він з друзями і витоптали.

Цього ранку Дані не дуже хотілося кликати своїх друзів, тому він пішов у ліс один, йому просто захотілося послухати шелест листя перед тим, як воно все опаде і залишаться одні голі гілки.

Данилу не хотілося ходити стежками, які він знав, йому хотілося дізнаватися нові ділянки лісу. Він пішов туди, де ще ніколи не був, і вивчав практично кожен кущ, в пошуках чого-небудь незвичайного. І чисто випадково виявив викопану мисливську яму.

Внизу, в ямі, Даня побачив рудого лисеня, яке, побачивши людину почало кричати. Це було схоже на крик ворони, і в той же самий час, в цих звуках було щось, схоже на скиглення. Маленька тварина бігала по колу, намагаючись знайти вихід зі здоровенної ями, і продовжувала страшно кричати. Час від часу лисеня дряпаючи маленькими кігтями землю, намагалося піднятися, і в ці моменти воно починало видавати звук, що віддалено нагадував виття.

За пару хвилин, звір почав швидко носитися по ямі. Даня хотів стрибнути вниз, щоб допомогти йому, але вчасно зрозумів, що потім сам не зможе вибратися.

Якийсь час він намагався знайти гнучку гілку, за яку можна буде взятися і вибратися, але так нічого і не знайшов. Поблукавши недалеко від ями, Даня знайшов колоду, яка могла б допомогти йому забратися і вибратися з ями, заодно прихопивши з собою лисеня.
Єдиною проблемою виявилася вага цієї самої колоди, вона була значно більшою ніж вага хлопчика. Для того, щоб зрушити її з місця, у Дані пішло дуже багато часу. Зате котити її було легше.

Лисеня весь цей час прислухалося до того, що відбувалося вгорі. Для маленького звірятка стала великою несподіванкою колода, що впала. Лисеня ледве встигло відскочити в сторону. Данило зістрибнув вниз, слідом за рятівними "сходами".

- Ну, йди сюди... - Даня присів і простягнув руки.

Здавалося, хутро звірка стало яскравішим, як ніби замість хутра лисеня було оповите вогнем.

Саме лисеня відступало від хлопчика, не довіряючи і не бажаючи потрапляти в людські руки. Однак, яма була не настільки великою, щоб можна було сховатися або втекти від простягнутих рук. Несподівано для Дані, "вогненний" лис стрибнув на нього, і вкусив за кисть лівої руки. У наступну мить, дикий звір швидко побіг по колоді на свободу.

По щоках почали котитися сльози, Даня просто не міг їх стримати. Кисть почала пульсувати і за декілька секунд опухла. Хлопчик став дуже повільно та обережно підійматися по колоді, кров з рани капала на землю. В голові маленького хлопчика, вже звучали мамині слова: "Я ж тобі казала не чіпати і не грати з дикими тваринами!".

Сльози "застеляли" йому очі, він брів, майже не бачачи дороги попереду. Опухла рука турбувала, і її доводилося притримувати, щоб якомога менше завдавати болю.

Даня не знав, як довго блукав, поки не натрапив на знайому стежку, що вела до селища, додому.

У дворі на нього вже чекала мама. Вона встигла повернутися з роботи і тепер поливала город. Мама Дані, побачивши сина, який вийшов з лісу, і який тримав скривавлену руку, в ту ж секунду кинула шланг і побігла до свого малюка.

- Що... Господи, що сталося? - його мама почала оглядати руку. Вона його не сварила, як він очікував.

- Лисиця, мене вкусила лисиця... - він заплакав уголос, хоч цього він якраз і не хотів, але біль просто вирвався з нього.

- Все, швидко, побігли до лікаря! - мама Дані забігла в будинок, поки хлопчик стояв біля ґанку. Він дивився крізь сльози в ліс, туди звідки прийшов. І біля самого крайнього куща, він побачив того самого вогняного лиса.

Лікар, який оглядав його руку, сказав, що маленький звір нічого не пошкодив. При цьому потрібно буде робити постійні перев'язки, поки рана не загоїться, і обов'язково - уколи від сказу.