70.РУ/Укр

Без смысла

Без смысла тонкостей науки,

Без смысла прожитого дня…

Познать любви печально муки,

Но печальней просто не любя…

Жить ненавидя жизнь и праздник,

Что подарила нам судьба…

И думать, что ты просто странник,

Живешь не зная ни фига…

А жизнь она уходит быстро,

И мчится просто в небеса…

И всё так дико,

Когда познал весь мир любя

И ненавидя части мира,

И смысл, и жизни суету

Ища в кому то там кумира,

Совсем у края, на краю…

Ища кумира и страдая

От мук ненавистной любви…

В подушку просто так рыдая

В своей бессмысленной тени…

В своей тени и свете мира,

Люби и не ищи кумира!

9.03.2010

***

Не буду переходити на імена,

Вони людей не варті…

Я знаю, ти моя

І я в любовному азарті…

...03.10

Звела доля

Нас звела сама доля, точніше Марина…

Ти надто чудова людина,

Та роз'єднує нас і усі сподівання

Випадок зовсім банальний…

Ми познайомились запізно, а може зарано,

Після болючої правди і рани…

І магніт ніби манить та тримає свідомість,

Не надто я вірний, та маю я гордість…

Не надто коханий, хоч люблю дуже часто,

Просто гри цієї учасник…

Що зветься любов'ю, а може життям,

Та навіщо питання, якщо сподобалась вся…

То навіщо любов, якщо і так усе добре,

Та серце моє надто гаряче й холодне,

Та серце моє не кохає, болить,

А хочеться грати, жить і любить!

А хочеться вірить в безглузді слова,

Що кохання – то та сама вода,

Яка при спразі рятує…

Хтось кохає, хтось серце руйнує.

Та випадок долі уже не змінить,

Нас звела сама доля, та чи дасть нам пожить?

Нас звела сама доля, а точніше Марина,

Та яка є ти, і  яка є я людина?

Одні запитання без променя правди,

Все надто щиро і надто банально…

Пристрасний погляд і небо з печаллю

Так дивно ми поряд, але не разом,

Роз'єднані воєдино,

Випадок долі і поміч Марини…

16.03.10