Lipика почуттів
57.
Засніжені трави
Засніжені пожовклі трави,
Засніжена печаль зими,
Що поряд з нами,
Якій нема ціни…
Яка бурхливо, мимоволі
Перероста в рясні сади
Свідомості і долі,
Серед якої ми…
Вона росте, і сумніви відсутні,
Усе просте…
Все несвідомо складно,
Та це пусте,
Хоча і невідкладно…
А трави просто засніжені й пожовклі,
Сухі, та надто мокрі…
Їм не страшна зима,
Вони вже прожили життя…
І сенс — вода,
І сонце — суть,
Вони лиш почуття несуть,
Що різні між собою, але єдині…
І падає тихо сніг,
І ми не винні,
А травам сміх…
Не зрозуміти це людині…
Не зрозуміти ту радість і печаль,
Зима… Та хто сказав, що літо рай?
Падає білий і пухнастий сніг і розтає…
Хтось споглядає,
Хтось не відстає
І хтось ридає –
Це наший світ, і ліпшого немає
11.12.09
#4135 в Різне
#9650 в Любовні романи
Відредаговано: 27.01.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
