Зима
Не зрозуміти погляд в небеса,
Не зрозуміти подиву і болю…
Зійшла роса на дивну долю
І зламала суперечки,
Ілюзії минулих літ…
Слова, що не були доречні,
Як лід…
Що танув від тепла,
Та чудо не прийшло — прийшла зима…
І замело усі простори білим снігом,
Все як завжди — забуте диво…
8.12.09
***
Яскраво білий сніг… дивлюся пустими очами,
Ніби на сміх,
Спускається він ночами
На зелень лісів з непрозорої хвої…
Зима в душі, чи можливо надворі…
Чи просто халепа,
Свідомо без репа і підсвідомо,
Боляче все і доволі знайомо…
Під вітром,
Несвідомо, нехитро руйнують свій світ,
А сніг падає, ніби цвіт…
Просто до ніг падає сніг…
Просто в душі,
Як літери у вірші,
І як рядки по неволі…
Знайомо все і боляче доволі
І не зовсім доречно,
Зима в душі… це небезпечно…
8.12.09