Епілог, чи пролог
Епілог, пролог і інші речі,
Без сенсу й недоречні…
Й не до лиця пуста розмова,
Коли в душі весна зимова
І майже незнайоме літо,
Майже без квітів…
Зате з травою,
Не потрібне все це –
Хочу бути з тобою!
Хочу сонце бачить і зорі у небі,
І не думати щоночі: „Так треба... ”
Не думати
Й думку не гадати,
Лиш любити
І палко кохати…
І мати надію на скору зустріч,
Думаю, мрію,
А на серці незручно…
Від того, що далеко за обрієм доля,
Хочу притулитись до тебе, любове ти моя!
Хочу притулитись, зігріти й зігрітись,
І байдуже, що від цього з'являються діти…
Байдуже на все,
Окрім тебе одної,
Все йде, та не відчуття любові…
І епілог, чи пролог давно неважливо,
Та кохання — це трохи мінливо…
І трохи багато…
Хоча все минеться,
Та жаліти не варто…
Колись все повернеться…
8.12.09