Дві сторони
Дві сторони дволикого обману,
В просторах тишини, запізно, чи зарано,
Не зрозумів я суть і щирим я не був…
Але згадав я те, що давно забув…
Згадав обман, і знову обманув…
Між серця ран, у крові
Я потонув,
Згадавши і забувши дні любові…
Чи дні кохання,
Чи можливо райські миті,
Та серця наглухо розбиті…
Не вперше і не востаннє
Миті кохання…
Миті обману,
Що відкривають рани,
Що убивають душу…
Та я живу,
Бо жити мушу…
Чи просто бажаю,
Обман, попри нього кохаю,
Попри нього…
І ліпшого всього,
Та це лицемірство,
Мрії, дії і інші дійства,
Все єдино з обманом,
Що запізно, а може зарано
З'явився…
Невже я знов помилився?..
2.12.09