Lipика почуттів
31.
Небо
Безкрає небо і печаль, що в слові…
Мабуть не треба бути знову,
Тим, ким я не хочу бути…
І все забути враз,
І все згадати,
Згадати нас
І не відпускати…
І не тримати досить дуже…
Буває все, буває щастя в тузі…
Міняється все швидко,
Красиво, гидко і навпаки…
Лиш небо лишається єдиним,
Вміщає й зорі, й літаки,
І хмари й божу днину…
Небо є вищим за людину!
Бо пам'ятає все,
Всі біди, війни і блаженство долі,
Всі наші ролі…
І нашу гру усю…
Віщує все, а ми не розуміємо…
Ідемо паралельно часу…
Йдемо, тікаємо, бо не вміємо
Сприймати долю нашу, як належить…
І все бентежить погляд
У блакить,
Що досить поряд,
Та біжить…
Так досить швидко…
І все міняє,
І все гидко
25.10.09
#4889 в Різне
#11560 в Любовні романи
Відредаговано: 27.01.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
