Лимонно-Персикове

На вулиці була небезпечна спека. Одне давало прохолоду - морозильна камера від кулькового морозива.

Так я працюю продавцем морозива. Це був жалкий підробіток , і виручку я мала токож не велику, а ось сума яку я мала заплатити для поступлення в універ , була не дуже маленькою. Мої батьки не мали такої змоги , щоб забезпечити моє навчання. Їх взагалі не було.

Моя мати підсунула мене до чужої старенької жіночки , яка стала мені бабусею і мамою в одном3 лиці.

Хлопц'я я також не мала, та і така красуня як я нікому не подобалась. Висока , темноволоса дівчина з ярко карими очима. Грудь першого розміру і попа  ботексом не накачена. Ось така я.

- Лимонно- персикове- перебив мої роздуми новий любитель морозива.

- З начин....-я обернулась і побачила його.

- ТИ!?- Влад розсміявся- Ой я не можу. Королева Швабрових тряпок - продавець морозива- він заливисто сміявся, а у мене очі наповнювались злостю і сльозми.

Влад Ігнатович - це противний , надоїдливий тип. Я працюю у його брата на фірмі прибиральницею. Цей індивід як тільки міг надозойлював мені. Я ненавиджу його, а ось мої однокласниці від нього у захваті.

Звичайно : високий, мусколистий. Світлі кучеряшки як у банрана) завжди стильно зачесані. Зелені очі в яких якогось чорта самжеш чорт і танцює і сміється з мене. Повні губи , які по слухам коуто цілували:

- Що будите замовляти? - професійна посмішка зійшла з мого облича.

-Одне лимонно-персикове і два полунтчних- сказав він з посмішкою , по якій хтілось зїздити кулаком. 

- Скільки кульок? 

-У перше дві, у полунтчне по три.

Я почала готувати замовлення:

- Треба ж , цей дурень обожнює моє улюбюлене- бубуніла я собі під ніс- навіть рука не біднімеця зіпсувати це лимонно - персикове чудо.

- Що ? -запитав він.

-Мовчи , дурень пекла!- сказала я ставлячи замовлення перед ним.

-Самойлова- почувся голос директора

- Чорт- промовила я , розуміючи що із-за того ідіота втратила роботу.

Принц розрахувавши за замовлення піщо до двох куроцок, які лежали на пісочку і засмагали.

- Ти звільнена. Я тобіказав що таке відношиння з клієнтом неможливе

-Ну Олег Петрович!- захникала я.

-Я все сказав.

Ну звичайно. Він відрахував мені зарплату й почав брати замовлення у ноаого клієнта. Так я також була вина. Але раніше я працювала до одинацятої години ночі, і багато хто з чоловічого роду приствали , я й посилала. А одного й разу висадила одному індивіду коробку з банановою начинкою на голову.        

                                    ***

Гуляючи до пізнього вечора , я й не замітила що заблукала. Заду почувся якийсь шурхіт і чиїсь кроки.

" Яка ж я сьогодні везуча"- подумала я про себе і бігом почала іти в перед, та кроки також приближались. Та ще на зустріч хтось почав йти.

- Ей красунька , не хоч солоденького? - почувся з заду чийсь противний голос.

Страх розніся по усьому тілу, і не було ніякої зачіпки щоб здогадатись , який це район.

Раптом мене схопили і почали лапати, я закричала та мої губи закрили чужі противні губи. Через вічність або й більше він відстав від мене. По корпусу недавнього прилипали , а він я вам скажу був не маленький , нановив удари ..що,..цього не може бути був Принц.

- Влад- тихо простонала я почала плакати.

Хлопець зупинився і зразу підлетів до мене:

- Ти в своєму розумі? Я тебе по усьому місту шукаю- та раптом він заціпенів- він ... Він нічого не встиг....

- Ні...тільки- я почала схлипувати

- Ша маленька! - він обійняв мене і почав покачцвати в своїх обіймах- А давай по лимонно - персиковому?- запитав він усміхаючись.

-Давай.

                                                Деякий час потому

Я сиділа і дивилась на бабусь, вона на мене. До воріт підїхало авто , і з нього вибіг хвилюючийсь хлопець. Влад забіг на вітальню і подивився на нас. Старенькп встала

- Розбирайтесь без мене, тільки ти- вона подивилась на мене- не хвилюватись?

Вона вийшла, а Влад так і дтвився на мене

- Ти знаєш- промовила я солоденько-що в наступний раз запихну тобі"Лимонно-персикове" морозиво тобі в зад - закричала я.

-Злато я - мій коханий чоловік дивився на мене злякано.

-Значить так Сухомлинов ти сам будиш родити і дивитись за сином, а я буду на навчанні, а ще....

- Стій- він пеоебив мене- ти сказала сином ? Ти вагітна?

- Так , дурень ти, а як я ще могла сказати?

Кричала я, але в душі сміялась. Я була так рада що у нас з чоловіком сроко явиця маля. Але нерви йому все одно треба помотати.

А в голові все прокручувалась наша останя прогулянка за улюбленим морозивом.

Коханий усміхнувся й став на коліна , притуляючись головою до ще неокруглившогось животика:

-Я так радий!

- Владик?- промовила я зариваючись пальчиками у його світлі кудряшки.

- Що сонце?

- А пішли купим "Лимонно- Персикове" морозиво.

                                      Кінець