5.Випускний та самотність

За тиждень до...

       Джейн відчула, як серце завмерло, коли на екрані її телефону з'явилося повідомлення з невідомого номера: «записна книжка». Це було дивне й тривожне послання, яке змусило її поглянути навколо зі здивуванням і нервовим хвилюванням.

Вона миттєво відчула, що щось не так. Смс із таким загадковим текстом викликало в ній почуття тривоги та спантеличеності. Хто міг надіслати таке повідомлення, і що воно могло означати?

Джейн рішуче вирішила розібратися. Вона сіла на ліжко і знову взяла телефон у руки, щоб перечитати це повідомлення.

«Записна книжка» - що це могло означати? Їй спало на думку безліч думок і здогадок, але нічого не пояснювало цю загадкову фразу.

У цей час її телефон задзвонив. Джейн зі здивуванням подивилася на екран - це був Гаррі. Вона сумнівалася, чи варто відповідати, але, зрештою, вирішила прийняти дзвінок.

«Привіт, Гаррі,» - сказала вона, намагаючись зберегти спокій.

«Привіт, Джейн. Я... Усе гаразд?» - запитав Гаррі, його голос звучав стурбовано.

«Так, усе гаразд,» - відповіла вона, але всередині її вирували змішані почуття.

«Я просто хотів уточнити... Ти, бува, не отримувала якихось дивних повідомлень чи щось на кшталт цього?» - продовжив Гаррі, його голос звучав серйозно.

«Так, я отримала дивне повідомлення з невідомого номера. Воно пише 'записна книжка'. Ти щось знаєш про це?» - запитала Джейн, її голос тремтів трохи.

Гаррі замовк на мить. «Ні, я не впевнений, що це означає. Але будь обережна, Джейн. Якщо щось здасться підозрілим, не варто ігнорувати.»

         Слова Гаррі тільки посилили тривогу Джейн. Вона відчула, що вступила в якусь дивну й небезпечну гру, але не знала, як їй діяти далі. У її голові кружляли думки про матір, про дивні повідомлення і про щось незрозуміле, що пов'язувало її події останнім часом.
Вирішивши не втрачати пильність, Джейн увімкнула ноутбук своєї матері, щоб почати пошуки. Вона вирішила з'ясувати, що за записна книжка і як це пов'язано зі зникненням її матері.
 

Випускний

      Я сиділа перед дзеркалом, тримаючи телефон у руках і розмовляючи відеозв'язком з Ліндсі. Я встала поклавши телефон на стіл, щоб показати їй свою сукню на випускний, обговорюючи кожну деталь.

«Ну як?» - усміхнулася я, повертаючись перед камерою.

«Ого, Джейн, ти маєш приголомшливий вигляд! Ця сукня ідеально підходить тобі!» - вигукнула Ліндсі із захопленням. «Ти впевнена, що Гаррі зможе втриматися поруч із такою красунею?»

«Минулого разу йому було не до мене, і я не впевнена, чи прийде він взагалі, » - зітхнувши, відповіла я.

«Ось якраз на твоїй прощальній вечірці він прийшов із якоюсь дівчиною,» - додала я, закручуючи волосся на плойку. «Це було так дивно. Ми навіть не встигли поговорити нормально.»

Ліндсі кивнула зі співчуттям. «Так, це було справді не в його стилі. Але, можливо, у нього є якесь пояснення. Можливо, вона просто його подруга?»

Я знизала плечима, намагаючись відігнати неприємні спогади. «Хто знає... Але ось, дивись, фінальний образ. Як тобі?»

"О боже!" – вигукнула Ліндсі. "Ти просто зобов'язана зробити сторіс у цьому вбранні! Ти неперевершена, навіть сама Аріана Гранде не зрівняється."

"Дякую, Ліндсі," – сказала я, відчуваючи, як на обличчі з'являється усмішка. "Я так хвилююся перед випускним. Не можу повірити, що це відбувається."

Ми продовжували обговорювати вбрання, зачіски та макіяж, і на кілька хвилин я забула про свої хвилювання.

Але коли розмова закінчилася і я відклала телефон, почуття самотності знову накрило мене. Воно було таким сильним, що мені навіть не хотілося йти на випускний. Я залишилася сидіти перед дзеркалом, розглядаючи своє відображення. На мені була легка, світло-рожева сукня, яка підкреслювала фігуру і надавала мені жіночності. Волосся було акуратно закручене у зачіску, а макіяж підкреслював мої блакитні очі.

Я довго дивилася на своє відображення, відчуваючи, як настрій падає. "Що мені робити?" – думала я, дивлячись на себе.

Зрештою, я вирішила, що краще все ж піти на випускний, ніж залишитися вдома і мучитися в самотності.

Коли таксі під'їхало до шкільного стадіону, я відчула, як серце починає битися швидше. Зайшовши в будівлю та опинившись у спортивному залі, де вже панувало свято, я озирнулася.

Стіни були прикрашені гірляндами, у повітрі витав аромат їжі та квітів. Усюди були люди: хтось розмовляв, хтось сміявся, хтось танцював.

Я стояла одна біля стіни, відчуваючи себе трохи загубленою. Відкрила телефон і почала гортати стрічку в Instagram, сподіваючись, що це допоможе відволіктися.

Аж тут хтось легенько поплескав мене по плечу. Я озирнулася і завмерла: переді мною стояв Гаррі, усміхаючись.

"Привіт, Джейн," – сказав він з усмішкою. "Ти виглядаєш приголомшливо!"

"Дякую, Гаррі," – відповіла я, відчуваючи, як щоки починають червоніти. "Ти теж чудово виглядаєш."

"Що ти тут робиш?" – запитала я, усміхаючись.

"Я прийшов, щоб ти не залишалася одна у такий важливий вечір," – сказав він загадково.

"Давай потанцюємо," – запропонував він, простягаючи мені руку.

Я усміхнулася і взяла його руку. Ми почали повільно кружляти по танцмайданчику, насолоджуючись моментом разом.

"Ти знаєш, Гаррі, я досі думаю про те повідомлення," – зізналася я, не відводячи від нього погляду.

Гаррі насупився. "Так, це справді дивно. Але не переймайся, ми розберемося. Зараз головне – насолодитися цим вечором," – сказав він упевнено, і ми продовжили танцювати, намагаючись забути про всі загадки.

Я відчувала, як його руки лежать на моїй спині, і серце билося все швидше. На мить я забула про його дівчину, про свою самотність. Зараз я насолоджувалася цим моментом із ним, намагаючись розгадати свої власні почуття.

Навколо нас танцювали інші випускники, але для нас ніби не існувало нікого, крім нас двох. Я забула про все: про шум, про натовп, бо в моїх думках був тільки він.