Розділ 6

Очі різало яскраве лікарняне світло.Довкола була смертна тиша.Мати сиділа й одною рукою обіймала Лоріану не даючи їй навіть на мить подумати про найгірший кінець.Я сидів та картав себе й не дарма тому, що якби хоч один раз в житті не робив щось спонтанно.Якби просто потерпів цього б і не сталося.Мій маленький племінничок зараз бореться за життя через мене!Ці думки не давали мені спокою.Сестра за весь час навіть не глянула в мою сторону, можливо вона і не злиться на мене, але бачити точно не бажає.Батько залишився вдома ,,щоб привести все до ладу".Ми не наполягали, сподіваюся Лора не залишить все так просто.Він має понести покарання яке буде відповідним до його вчинку.Я обдумав пропозицію детальніше й вирішив, що маю негайно одружитися тому, що такого тирана як він не можна допускати до влади.Сиділи ми тут вже декілька годин у повній тиші не мовивши ні слова... Лоріана тримала закривавленого медведика який став червоним не відпускаючи ні на мить.А я вже збився з підрахунків часу, який здавалося йшов повільніше в тисячу раз ніж завжди.Всі миттю підскочили коли з операційного відділення вийшов хірург знімаючи медичні рукавички та щось диктуючи медсестрі.
-Господи, лікарю скажіть, що ви врятували його.-Благаю, скажіть,що з ним все буде добре
Лора в сльозах ні жива ні мертва почала допитувати лікаря який мовчав.
-Скажіть ви щось нарешті!
Втрутилася стривожена мати яка тримала сестру, щоб та не впала посеред коридору.
-Операція пройшла успішно.-Поки, що ніяких ускладнень не виявлено, але він повинен залишитися в лікарні.-Сподіваюся ви розумієте, що я мушу викликати поліцію.-Дитина отримала кулюве поранення в зону плеча, вам дуже пощастило в більшості варіантів куля не зачепила судини та поверхневі нерви.
-Що означає поки, що?-Можуть бути якісь ускладнення?
-В його віці так.
-Я можу побачити його?
-Так, але не більше десяти хвилин.-Хлопчику зараз важливо отямитися, щоб ми могли детальніше вивчити його самопочуття.
-Ми можемо відійти пане лікарю?
Звернувся я до нього поки не викликали поліцію.
-Так, пройдемо до мого кабінету.
Він відвів мене на останній поверх до його кабінету.Я був готовий розпочати доволі цікаву розмову.
-Ви хотіли дізнатися більше про лікування пацієнта?
-Не зовсім.-Ця дитина онук Дем'яна Мінеллі.-Я думаю ви б не хотіли мати справи з ним.-Тому думаю, що ми могли обійтися й без поліції.
Він почав дуже хвилюватися коли мова зайшла про батька.Його дихання пришвидшилось, а руки почали трястися.
-Ви...ж розумієте, що я зобов'язаний повідомити в поліцію?
-Не переймайтеся, це вже мої турботи.-Ваше завдання підняти мого племінника на ноги цілого й не пошкодженого.-Якщо буде зайві питання придумайте надійне алібі, щось по типу нещасного випадку, чи грабіжників.-Я сподіваюсь ми домовилися?
-Так
Сказав він тремтячим голосом коли я виходив з кабінету.Що, що, а погрожувати батько мене навчив змалку.Цікаво розуміти те, що вже зовсім скоро в таких розмовах буде лунати моє ім'я.
-Даніелю я думаю, що тобі пора додому.-Ми із Лоріаною залишимось тут...Підемо до Тео.-Лише тільки прошу тебе, як повернешся додому не ходи до батька сам.
-Мама, я думаю, що буду краще якщо я до вечора прогуляюсь за межами дому.-Піду до набережної...
-Добре тільки до восьмої.-Щоб пізніше був вдома й не запізнювався.-І прошу тебе не провокуй батька.-Я не витримаю ще хоча б одної подібної ситуації.
-Гаразд, якщо він прокинеться подзвоніть я одразу приїду.-І якщо вам щось буде потрібно теж кажіть я все привезу.
-До речі синку, а, що як цей лікар в поліцію подзвонить?
-Цим не переймайтесь, я вже все вирішив.-Хоча було б не погано якби він сів за ґрати.
-Даніелю, щоб не було, але Дем'ян твій батько...Прошу якщо можеш стриму себе і не говори про нього в присутності сестри.-Вже зовсім трохи й ти станеш головним.-Ми перестанемо боятися, почнемо жити в спокої.
-Так, мамо.
Я вирішив поїхати до набережної прогулятися та в цілому розвіятися, головне, щоб не вдома.Була б моя воля я взагалі туди не повернувся.Прогулюючись, згадував все, що накопичувалося за останній час: смерть бабусі, неочікувана посада, одруження, Аліна  яка ще не дала мені відповідь, мій маленький племінник...Я картав себе поки надворі почало темніти й почався справжній ливень.Таксі спіймати в таку погоду було вкрай важко тому найкращим рішенням буде зайти до Морської перлини.Відтепер ця забігайлівка нагадує не тільки дитинство, а й  дівчину із якою я хочу пов'язати своє життя.

-Доброго дня, Чарлі можна мені як завжди?
-Так друже, присідай твоя краля вже чекає.
-Яка ще краля?
Коли повернув голову то побачив як Аля сидить за столиком поїдаючи чизкейк й махає мені.Можливо це місце тепер для неї теж дещо значить...?
-Привіт, не очікував тебе тут побачити.
-Я теж, поки прогулювалась пригадала це місце й вирішила зайти.-Надворі така злива.-Ти весь промок.
-Так, погода така паршива.
-Зачекай...Господи, ми вже почали погоду обговорювати ніби нам по шістдесят.-Це потрібно терміново виправити.-Дуже добре, що ти зайшов, мені потрібно з тобою поговорити.
-Слухаю
-Незнаю чи ти звісно ще хочеш зустрічатися зі мною після тієї дивної поведінки на дачі...-Хоча після того я зрозуміла, що більше не п'ю
Ми почали сміятись.
-Ти не винна.
-Не перебивай, прошу.-Так ось не знаю чи ти ще хочеш зі мною зустрічатися, але я б дуже хотіла тому, що ніколи не зустрічала настільки чудових людей як ти.-Навіть коли я поводила себе наче стерво ти був на моєму боці і я це дуже ціную.
-Звісно я хочу бути з тобою.-Ні на мить я ще не був настільки впевнений, що хочу бути з кимось.
-Тоду чому ти такий сумний?-Я щось не так сказала?
-Не переймайся.-Це все сімейне.
-Все добре?
-Не дуже, племінник потрапив до лікарні...
-Це жахливо.-Вибач, що затримую тебе тут
-Немає сенсу сидіти там годинами.-Якщо відбудуться якісь зміни я обов'язково приїду
-Тоді добре.-Каміла з Деном на мене дуже ображаються?-Не можу собі пробачити той день.
-Ти так говориш ніби людину вбила.-Все гаразд я знаю їх дуже багато років тому впевнений, що ви з Камілою ще й подругами станете.
Вона приємно посміхалася поправляючи волосся, зібране у хвіст.
-Якщо ти не проти сьогодні буде вечірка в будинку Джорданів.-Можеш скласти мені компанію.
-Буду тільки радою зіставити компанію своєму хлопцеві на крутій вечірці.-Нарешті мої буденні вечори розбавляться чимось веселим.
-Тоді я заїду по тебе десь о 10.-Скинеш мені свою адресу?
-Думаю не варто.-Я буду десь в центрі блище до десятої скину звідки мене забрати.
-Добре, тоді до восьмої моя принцесо.
Я підійшов й поцілував її в маківку.Аля мені лагідно посміхнулася зробивши цей день найкращим.Хоча цей день все ще псує той факт, що зараз я їду додому за речами сестри.Сподіваюсь батько буде сидіти у своєму кабінеті й не вилазити.
Коли я підійшов то помітив, всі робітники на своїх місцях наче справді були в відпустці, а зараз повернулися до справ.
-Вітаю, ваша кімната вже готова.
-Я не залишаюся, можете зібрати трохи речей Лоріани?
-Звичайно, поки, що можете пройти до вітальні якщо все ж таки бажаєте залишитися, то обід буде через двадцять хвилин.
-Я пообідаю не вдома.-Батько в кабінеті?
-Так, ваш батько ще з самого ранку не виходив.
-Зрозумів.
Я сидів у вітальні та пильно все розглядав.Саме в цій вітальні все і розпочалося, це кляте вбивство.Було нестерпне бажання піднятися та прострелити батькові голову попри обіцянку матері(хоча можу визнати, що стріляю я не найкраще).