Розділ 3

-Дані я не знаю...-Ти мені одразу сподобався, але ми ж знайомі не більше двох днів.-Ми ще навіть нічого не дізналися один про одного.
-Я все розумію зараз це здається дивним.-Аліно ти зачарувала мене, щоранку коли прокидаюся  думаю тільки про тебе це густе неймовірне волосся, рожеві губи, ніжний голос і ласкавий сміх.-Повір я ніколи тебе не ображу.-Звичайно не наполягаю, але хіба це не доля?-Наша зустріч була запланована долею
-Це справді так.-Дай мені часу і я відповім.-Зрозумій для мене відносини це серйозний крок у житті.
-Добре.-Тоді як вирішиш напиши мені.-Знай, що я прийму абсолютно будь-яке твоє рішення.
Зі сторони Аліни
Ох, Даніелю знав би ти як я закохана в тебе...Але повір ще не всі карти розкрито й не все завершено.Тому слід потримати невеличку інтригу...

-Я тоді вже напевно піду.-Була дуже радою зустрітися з тобою.-І ще раз дякую за чудовий подарунок, мені дуже сподобалося намисто воно неймовірно гарне.-А, що до відповіді я обов'язково тобі повідомлю.
-Немає за, що, воно тобі дуже личить.-Тоді до зустрічі Принцесо.
-Принцеса?
На її лиці з'явилися усмішка яка переросла в невеличкий сміх.
-Принцессою мене ще ніхто не називав
-А дарма.-Такою красунею може бути тільки принцеса

Вона вийшла з-за столу поправивши сукню.Аля акуратно поправила стілець, підійшла до мене й лагідно поцілувала в щоку залишивши відбиток помади.
-До зустрічі мій прекрасний принце.
Шепотом сказала та залишила мене на одинці з думками які не давали спокою.Вона могла б стати ідеальною дружиною й пречудовою матір'ю моїх дітей.
В кишені джинс забринів телефон із рингтоном який мене бісить.Завжди хотів його змінити та ніяк руки не доходять.
-Друже ти мене ображаєш.-Справді коли ми бачилися останній раз?-Чи ти мене проміняв на якусь чергову повію?
Він засміявся й прикрив динамік рукою.
-Ден реально не було часу.-А ти взагалі як?-Вже в Італії?
-Уууууу, ну ти й від світу відстав.-Я вже як два тижні тут.-Ти до інсти коли останній раз заходив?-Я вже запостив гарячі фоточки із Лос-Анджелеса.-А ти де зараз?-Мені терміново потрібно дозу хорошого настрою.
-Я в барі ,,Ristrot San Pietro" той в якому ми були перед твоїм від'їздом.
-Зрозумів, зараз заберу тебе й поїдемо розвіятися.-Чекай мене десь в районі стоянки.-Відмови не приймаються.
-Ну добре, добре.-Тільки обіцяй, що не вип'єш пів бару, адже ти за кермом.
-Не будь таким нудним приятель.-Зрештою завжди можна викликати водія.
Він поклав трубку не бажаючи слухати повчальні докори.Загалом він мав рацію, ми маємо повеселитися...
Через тридцять хвилин на стоянці
-Я вже думав ти мене кинув.
Сказав я поки сідав у автомобіль.Звичайно це була нова машина яку я в нього бачив вперше.Батько Дена доволі мудрий бізнесмен який вже з вісімнадцятирічного віку заробляв чималі суми.
-Після того, як ти нахабно забив на мене - варто було.-Чекай...чекай щось я тебе не впізнаю.-Зазвичай ти перший закликав всю групу до гуляння в барі, а тут тебе вже близько місяця не видно й не чути.-Щось сталося?
Можливо він був не найкращим радником, але точно чудовим другом в якому я завжди був впевнений на сто відсотків та міг довіритися.
-Все добре, просто куча справ навалилася.-Але зараз ми все наздоженемо
-Які ще справи хлопче?-Мені пригадується, що ти працював десь приблизно ніколи.-Ти не одружений, дітей не маєш(принаймні я так сподіваюся).Він почав сміятися.-До сімейної справи ти відношення не маєш.-А, що до твоїх дівок то це більш як два місяці не триває
Він мав рацію у всьому окрім як він сказав,,дівок" й того, що тепер я маю відношення до сімейної справи та ще й не абияке. 
-Можливо ти хочеш мені щось розповісти?-Ти знаєш, що я тебе завжди вислухаю, навіть твої п'яні нісенітниці як колись - під четвертий стакан якось дорогого віскі.
Завжди він мав рацію.Під стакан дорогого віскі історія б справді була більш деталізованою й без докорів совісті.Ми зайшли до якогось бару де підлітки танцювали без упину під сучасні треки.Ден підійшов до бару, щоб взяти нам напої, а я чекав його за столиком.
-Незнав, що ти будеш тому взяв на свій смак.-Ти хотів мені щось розповісти?
-Так.-Останнім часом в моїй сім'ї відбуваються речі які мене просто бісять
-Наприклад?
-Батько хоче мене долучити до справи й не просто, а на його посаду.
-Зажди, зажди ти зараз хочеш сказати, що переді мною сидить дон мафії всього клану Мінеллі?-О це ти фортовий!-Чувак я тобі заздрю.-Як ти вговорив батька?
-Діло в тому, що його про це ніхто не просив, а мене поставили перед фактом якщо за два місяці я не буду одружений й повністю підготовлений для керування місце займе хтось інший.
-Одружений?-Так ти в нас одружуєшся?-Цього разу здається твій батько серйозно перегнув палку.-А як же Лоріана?
-Ось!-Завжди я був впевнений - вона займе батькове місце, але судячи з її ситуації вони подумали, що Лора заслабка.
-Спробував підшукати варіанти фіктивного шлюбу?
-Чому одразу фіктивного?-Можливо я вже знайшов свою майбутню дружину.
-О Господи!-Даніель мене не було буквально два місяці ,а ти виходить вже й дружину знайшов й у справі ледь не дон.-Ну і як звати цю нещасну леді?
-Аліна.-І чому одразу нещасну?-Я вже далеко не той шалений підліток.
-Слухай не розповідай мені тут казочки.-Вона не італійка?-Ім'я в неї якесь не звичне.
-Так, вона Українка.-Уявляєш як і моя бабуся.-Сьогодні я навіть подарував їй її намисто 
-До речі...я вже телефонував тобі, але ще раз хочу виразити співчуття.-Ви справді з нею були близькі.
-Так...Мені вже трохи краще.-Від коли я познайомився з Аліною вона наче забирає весь мій біль.-Коли я з нею забуваю про реальність й просто насолоджуюсь.
-Ох, ти й справді щасливчик десь познайомиш нас.-Хоч гляну, що за дівчина так запаморочила голову такому бабникові як ти.-А як ви познайомилися?
-Я їхав розвіятися до Морської перлини, щоб взяти ті самі рибні палички, слухав музику.-Ми потрапили в невеличку аварію, Аля була так налякана.-Ми розговорилися і я запропонував їй піти розвіятися.
-Ну тобі й щастить.
Тут ми вже досить випивші почали танцювати не роздумуючи ні про, що.Ден як завжди не залишився без уваги.Мені здається, що він вже перелизався з усім баром.Його зовнішність й статки грають велику роль.
-Привітики.- Дініельчику чому сумуєш???-Чи можу я скласти тобі компанію
-Вибач сьогодні не вийде
-Нуууууу....Ти завжди такий веселий, а сьогодні якийсь сумний так не піде!
-Адель чесно йди.-Сьогодні в мене немає настрою на розваги.
-Ні ні ні я знаю, що точно тебе розвеселить.-Віскі?-Як завжди
-Так все!-Годі.-Йди, бо зараз я щось накою
-Та пішов ти!-Йому робиш як краще, а він...
Вона розвернулася й побігла до виходу.Їй вже давно потрібно було це зрозуміти...Адель це просто,,подруга"на вечір й нічого більшого.
Ми з Деном танцювали, веселились в загальному як завжди.Доки буквально за моєю спиною не пролунав крик про допомогу.Натовпу було начхати ,але я вирішив підійти й глянути, що там сталося тим паче мені було нудно.Виявляється кричала Аліна.Вона була одягнена у досить відверту сукню малинового кольору зовсім не схожу на ту, що вранці.На лиці блищав яскравий макіяж й страх.
-Аля...Ти...
-Даніелю допоможи, будь ласка, цей чоловік намагався мені щось підсипати до соку, а потім насильно завести до вбиральні.
Вона говорила дуже швидко поки чоловік не шарпнув її.
-Слухай хлопчику ця краля випила зайвого, вона моя подруга.
Він лицемірно посміхнувся в її сторону й стиснув руку до появи синців поки Аля жалісливо дивилася на мене через червоні очі які повнилися сльозами.
-Досить!-Відпусти цю дівчину вона зі мною.
-Ця повія?-Годі хлопче тут таких вдосталь!-Забирайся звідси.
-А з тобою кралечко розмову ми проведемо в іншому місці й ти пошкодуєш, що була такою неслухняною.
Я вже не контролював себе.Цей момент пам'ятаю розмито, добре запам'ятався тільки гострий запах металу, а потім Ден який швидко вів мене з Алею до машини.
-Куди ми їдемо?
Спитав нарешті отямившись від злості яка сповнювала мене.
-Слухай я навіть не знав ,що ти вмієш так добре битися.
-Не доводилося
-Тому чоловікові викликали швидку він втратив свідомість.-Молись, щоб живим залишився.
Нарешті голову від вікна повернула Аліна й глянула прямісінько в мої очі.
-Дані мені дуже соромно.-Пробач будь ласочка.-Через мене тобі довелося...
-Все добре
Перервав її розсердженим голосом
-З тобою все добре.
-Так, а з тобою?
-Теж.-Слухай, а що ти взагалі робила о такій годину в такому вигляді в барі?
-Я...я вирішила розвіятися із подругою, але загубила її в натовпі.-Вирішила підійти до бару глянути чи немає там її й заодно взяти чогось випити, а потім ти знаєш...
-Ден, а куди ми їдемо?-Мій будинок в іншій стороні.
-Слухай бро ти справді хочеш, щоб я відвіз п'яного тебе із розбитою губою й п'яною дівчиною на колінах яка одягнена наче повія(вибач, нічого особистого)прямісінько в дім?-Тобі жити набридло?
-Ти правий.-Так куди ми їдемо?
-До моєї дачі.-Коли біль менш зможеш говорити як людина зателефонуй додому й скажи, що залишишся в мене.-А тебе красуне куди відвезти?
-Можу я залишитись з вами?-Просто мої будуть теж не в захваті від п'яного силуета одягненого наче повія(як вже сказав Ден)схожого на людину.
-А це вже твої проблемки дівчинка!-Треба думати перш ніж в такому вигляді приходити самій до бару.
-Ден можливо вона зможе залишитися?
-Робіть, що хочете.-А і ще знайомство явно не задалося.
Зараз вона справді була зовсім не схожою на себе.Ця мила дівчина яку я ще вранці називав принцесою зараз була не впізнаною.Та дівчина яка соромилася дати відповідь про стосунки через скромність зараз п'яна.Можливо я поспішив?
Тим часом ми вже під'їхали до Денової дачі.Я проводив там не одне літо разом з ним купаючись в басейнах й мушу визнати - це було незабутньо.
-Ви йдіть всередину, а я подзвоню Каміллі хай привезе одягу і їжі.-Можливо залишиться з нами.
-Добре тоді ми поки, що підемо до вітальні.-Аля ходімо.-Аляяя
Дівчина заснула.Цікаво скільки ж вона випила?Я обережно взяв її на руки притримуючи голову, зайшов до першої кімнати та обережно поклав її на ліжко.Зняв кислотно малинові туфлі зі стразами які одразу впадали в очі й накрив її пледом.
-Принцесо мушу визнати, що навіть в такому вигляді ти надзвичайно приваблива.Перебираючи її волосся думав одне й те саме.
Я піднявся поправивши за собою плед й підійшов до дверей.
-Зачекай Дані.
Сонно заговорила Аля і легко посміхнулася.
-Що?
-Я...не хочу, щоб ти йшов.-Якби не ти...не знаю що б трапилося.-Ти чудовий, дякую тобі.
Втративши самоконтроль я повернувся до неї, підійшов й поцілував.Нарешті я зробив те про, що мріяв всі ці дні.Її губи ніжно торкались моїх, а мої її у відповідь.Як в одну мить я обережно відштовхнув її.
-Щось сталося?
-Аля це все неправильно.-Ти справді ідеальна і я давно хотів це зробити тільки...воно має бути якось по іншому.Ми обов'язково зробимо це тільки в більш... кращий момент 
Сказав й пішов з кімнати не почувши жодного слова у відповідь.Я не оглядався ,але підозрюю ,що вона сиділа й дивилася на мене в нерозумінні...