Розділ 1

В очах почало темніти, а у вухах лунав пронизливий сміх.Через мить постаті зникли та вже не поверталися.Даніель розплющив очі, але прокинувшись та оглянувши кімнату хлопчина звалив все на стрес, переживання втрати й банальну виснаженість.
-Кожному другому сняться дивакуваті кошмари по типу:Летючих корів чи закружених у танці овечок 
Тому не потрібно брати до уваги цей випадок обміркувавши вирішив я для себе та все ж погодьтесь це занадто дивно для ,,звичайнісінького нічного кошмару".Ті виражені риси обличчя, голос та й факт зустрічі із бабусею яку поховав всього день тому не давало ані сну, ані спокою.
   Десь о п'ятій ранку я помітив, що вся родина повиходила із кімнат та щось бурхливо носили в кімнату Лоріани.Там лунав не різкий крик дитини(як то буває зазвичай), а ледь чутне шморгання носом.Не втримавши цікавості накинув одяг і підійшов до сусідньої кімнати.
-Мамо, що тут взагалі відбувається?Ви годину бачили взагалі.
-Даніелю зараз абсолютно не до твого сну.
Тут до кімнати забігла помічниця з охолодженими рушничком який обережно поклала но голову дитини.Хлопчик не ворушився.Мати панічно ходила туди сюди та набридала батьку скаргами, що лікарі дуже довго їдуть на виклик.Сестра була трохи перелякана та пригнічена водночас.Нещодавно вона стояла в чорній хустці, а зараз переймається за сина.Батько розмовляв по телефоні обговорюючи термінове питання ,,життя і смерті" за його словами.Мати вже сотий раз запитує помічницю чи не телефонують часом лікарі й отримавши негативну відповідь знову напружується.
Взагалі Тео дуже рідко хворіє на моїй пам'яті він хворів тільки два рази й то на незначну простуду.На фоні нещодавніх подій Лора мало часу проводила із сином, а няня могла і  не догледіти цього бешкетника.
У двері пролунав стукіт.Мати нарешті вгамувала переживання.До кімнати зайшли лікарі й почали обдивлятися хворого.Вони спочатку вимірювали температуру потім розмовляли із сестрою про симптоми.В кінці вони сказали що це вірусне захворювання яке зараз популярне для вікової категорії дитини та воно не настільки жахливе як вона собі уявляла.Всі видихнули, хатня робітниця провела лікарів які мали повернутися завтра та всі розійшлися по кімнатах окрім матері й Лори які пильнували температуру.
Я ж вирішив вийти розвіятися набережною.Все-таки було шкода племінника, але в голові крутився тільки сон.Навіть коли лікарі ставили діагноз я думав про бабусю.
-Даніелю, а куди це ти йдеш посеред дня?
  Вже виходячи із дому мене мусила побачити мама.Так завжди це називається людина якій по життю не щастить.Мені вже деколи незручно що у двадцять років мати мене контролює, але якщо їй від мого контролю буде спокійніше моя гордість готова терпіти.
- Я вирішив прогулятися набережною, не переймайся я пам'ятаю до вечері маю бути вдома.
-Хлопче ти звичайно хороший час вибрав.Лора там не знає куди подітися, Тео не може поворухнутися, Твій батько ще не відійшов від смерті матері, робітники вже третю добу на ногах, твоя матір не знає до кого бігти вже й допомагати в першу чергу, а ти гуляти надумав?
Вона сказала це як дорікання, що було в сто раз гірше почути.
-Але в жодному з цих бід я не винен мамо.-Чому я маю сидіти та бігати туди сюди?-Мені теж боляче, мені теж сумно як ви не розумієте.Якщо я не падаю в істериці посеред вітальні це не означає що мені все одно.
Вона на мить зупинилась й перекрутила все в голові, мовчки розвернулася та пішла до кімнати.Якщо говорити чесно настрій для прогулянки зовсім зник, але бажання піди хоч на трішки з цього будинку нещасть виросло.
Я сів за кермо налаштований побувати у конкретному місці на набережній, популярній кафешці, ,,Perla di mare" що в перекладі означає морська перлина де готують найсмачніші рибні палички Риму.
Дороги тут не найкращі мушу визнати.Та й туристів хоч забирай.Наспівував новий трек поширений в мережі намагаючись викинути всі думки й просто розслабитися.Всього на мить прикрив очі як почув гучний удар в задній частині автомобіля з якого вибігла перелякана дівчина.
-Я...Я дуже перепрошую...Все буде оплачено...В бідної від страху тряслися руки, а очі повнилися слізьми.
-Все добре, заспокойся.
Мовив я перелякавшись вже за дівчину .
-В мене в машині була вода зачекай хвилинку зараз принесу.
-Спасибі
Вона підняла вже просохлі від сліз очі які стали червоного кольору.Я тільки зараз помітив яка вона красуня, але аж ніяк не показав цього
-Я вперше сіла за кермо.-Напевне й востаннє.-Скажіть, будь ласка, дані я вам надішлю компенсацію.
-О, це зайве.-Вважайте це нещасним випадком
-Мені так незручно.-Можливо натомість я б могла запропонувати каву?
-Я думаю, що погоджусь.-Може перейдемо на ти?
-Так, я не проти
-Можна дізнатися твоє ім'я та номер телефону для подальшого зв'язку?
Дівчина посміхнулася.
-Мене звуть Аля.
-,,та яка буде милою та люблячою"сказав я тихо пригадавши сон
-Вибач, що ти сказав?
-Кажу що я зараз прямую до набережної не хотіли б ви... я зупинився виправивши себе- ти не хотіла б скласти мені компанію Аліно?
Вона почала сміятися
-Ти такий дивний.-Ми стоїмо посеред аварії в якій ти б мав зараз на мене кричати й вимагати компенсацію, а натомість просиш номер та запрошуєш на прогулянку.
-Не бачу тут нічого дивного
Сказав вже я сміючись ,мушу визнати ситуація справді смішна.Тому я вирішив справи з автомобілями, відправив їх і повернувся до нової знайомої.
-Я напевне набридаю, але все ще чекаю відповіді.
-Ох,ну, мабуть в мене немає вибору...Вона зробила паузу.До речі як ж тебе звуть?дивний знайомий, занадто розповсюджено.
Ми засміялися обоє.Вона просто сяяла позитивом.
-Даніель.-І якщо ми не поквапимось цього дивного знайомого чекає голодна непритомність.
Ми сіли в замовлене мною таксі й нарешті доїхали до морської перлини.
-Тут є найсмачніші рибні палички у всій Італії, щоб ти знала.
-Ну тоді я візьму е..... о..... напевне, що рибні палички
Вона знову й знову змушувала повертати усмішку на моє обличчя не даючи їй покинути його ні на хвилину.Я вирішив дізнатися щось про неї
-Слухай ми знайомі вже цілих дві години вважаю ,що це привід розповісти більше про себе.
-Хах ну тоді я розпочну.-Мені сімнадцять, я займаюся музикою й дуже дивний факт:я практикую бокс.
Можливо саме цей вогник й мала на увазі бабуся.Чим більше я її дізнаюся, тим краще розумію ,що саме вона і є це бабусине бажання.
-Тепер твоя черга шахрай.
-Чому одразу шахрай?
-Тому, що про мене все дізнався, а сам мовчиш
-Ну добре, добре мені двадцять, я навчаюся й напевнеее....Господи яке ж у мене нудне життя.З усмішкою я сказав, щоб часом не бовкнути зайвого про нашу родину.
Розумію якщо бабуся обрала саме її, то вона має бути готовою, але поки що зарано я не впевнений.Під час розмови я вже помітив, рибні палички закінчилися, надворі темніє, всі ознаки для закінчення розмови.
-Аль...На останок я хотів би дещо спитати
-Так я вважаю ,що потрібно відкривати найважливіші карти при першому знайомстві для більшого розуміння
Знаючи мою карту яку я так старанно приховую вона б пожаліла за сказане тільки що.
-В тебе нестандартне ім'я для цієї місцевості можу я дізнатися звідки ти? В голові була одна думка, що це все вирішить